Він два роки використовував її в якості доглядальниці для хворої матері, а сам завів другу сім’ю

Колись всі подруги заздрили Іванці. Дівчина вийшла заміж за серйозного чоловіка, який твердо стояв на ногах. Степан займався бізнесом, мав чотирьох кімнатну квартиру в новому елітному будинку, три іномарки, котедж за містом. Йому було 30 років.

Іванці було 23. Дівчина закінчила інститут, рік попрацювала в школі вчителем, а влітку після закінчення навчального року відбулося їхнє весілля.

Після весілля Степан порахував, що його дружині не варто за копійки вчити чужих телепнів, витрачати на них свої нерви та час. Краще сидіти вдома, чекати його з роботи та готуватися до появи спадкоємців. Іванка погодилася.

У перший рік заміжжя подруга побувала з чоловіком двічі за кордоном на відпочинку, привезла звідти масу вражень і різних дорогих речей. Тільки ось ходити в них було нікуди. Подруги в будні трудилися з ранку до вечора, а у вихідні займалися домашніми справами, що накопичилися за тиждень.

У чоловіка Іванки було своє коло ділових людей, з якими він не знайомив дружину. Іванка засумувала.

Спадкоємець все не з’являвся, гострота почуттів до чоловіка пройшла. Вона, впоравшись з нечисленними клопотами по квартирі, тинялася з кімнати в кімнату, зайнята лише думками про майбутнє.

Через рік Степан лише зрідка заїжджав вдень додому. Увечері повертався пізно, втомлений, роздратований. Говорив, бізнес його похитнувся. Спочатку попередив дружину, що треба бути більш стриманою у покупках. Потім стати вимагати звіту у витратах за місяць, пізніше за тиждень.

З калькулятором в руках доводив, що на життя їм вистачить вдвічі менше грошей, ніж вони витрачаються зараз. Іванка захвилювалася, хотіла вийти на роботу, але за фахом місця не знайшла. Вона хотіла записатися на курси, але раптово тяжко захворіла свекруха. На два роки Іванка перетворилася в доглядальницю. Степан перевіз матір у свою з Іванкою квартиру.

Вся важка праця по догляду за літньою жінкою лягла тільки на плечі Іванки. Чоловік ще рідше став з’являтися вдома.

Після смерті мами Степан став мовчазним, сумним. На дружину дивився відсторонено. Його робочі дні подовжилися, вихідні майже завжди були зайняті. Іванка не розуміла, що відбувається з чоловіком, поки одного разу їй не знадобилося у справах заїхати у квартиру покійної свекрухи, в якої вона не була вже кілька років.

Коли вона підійшла до дверей квартири, то почула за ними дитячий плач. Іванка розгубилася, адже була впевнена, що квартира пустує. Але все ж таки зважилася подзвонити у двері.

Їй відкрила молода жінка. Як виявилося, це друга сім’я Степана. Вони оселилися в цій квартирі ще до того, як захворіла Анна Миколаївна. Але як тільки свекруха злягла, її відвезли до Іванки.

Іванка, дізнавшись про це, було шокована. Зберегти шлюб вже було неможливо.

Вона не взяла з собою нічого, крім кількох особистих речей,  які помістилися тільки в одному валізу, і поїхала до тітки в інше місто. Очевидно, не хотіла, щоб хоч щось нагадувало їй про таке нещасливе сімейне життя …