Сусідки чомусь почали мене ігнорувати. Справжню причину розповів мені чоловік
Несподівано для себе, я усвідомила той факт, що заміжні сусідки перестали зі мною вітатися і почали косо дивитися. Майже поголовно. Цей факт був для мене дуже несподіваним, оскільки передумов для подібного ставлення, на мою думку, не було.
Ми – звичайна сім’я: я, чоловік, діти, іпотека на трикімнатну квартиру, дім – робота – дім, не меломани, не скандалісти, наші діти не тупають і не кричать. І чим я могла заслужити такий колективний бойкот?
Рік тому нас прийняли дуже прихильно: ми купили квартиру і гараж в кооперативі неподалік від будинку. Тиждень знадобився, щоб перезнайомитися з усіма місцевими матусями на дитячому майданчику. Чоловік влився в чоловічу половину сусідів. Спільні шашлики, поїздки на батути, сотня до зарплати. Інструменти позичали, підвозити не відмовлялися, за чужими дітьми приглядали.
Спочатку було охолодження: мене перестали запрошувати на прогулянки, а самі сусідки перекочували в сусідній двір. Потім вони дружно видалили мене з друзів. А слідом і зовсім оголосили бойкот, замовкнувши.
Світло на те, що відбувається пролила самотня дама з третього поверху:
– А їм мужики тебе в приклад ставлять! Ти на свого не кричиш, в гараж відпускаєш, не дзвониш йому кожні п’ять хвилин, не кричиш. А якій жінці приємно, коли її з новою красивою сусідкою порівнюють?
Маячня? Ні, ну реально – маячня якась! Ну так, збираються вони частенько чоловічою компанією в гаражах. І що тут такого?
У мого тата був гараж, у діда був гараж, у дядька був гараж. Так «гараж» – майже головний рецепт сімейного щастя! Під цим словом може ховатися що завгодно: риболовля, полювання, футбол. Це як похід з СПА для жінки: розслабитися, поговорити досхочу, з подружками перемити кісточки нашим чоловікам … Ось воно: перемити кісточки!
Поговорила з чоловіком, відпиратися не став:
– Так, хвалюся! Своєю найкращою у світі дружиною. Маю повне право!
– І що тепер робити?
Придумали. О, цю сцену можна було б назвати найбільш невдалим дублем самої огидної сцени з найдешевшої мелодрами! Операція «Реабілітація» почалася!
П’ятниця. До загального чоловічого чату понеслися меседжі: «Моя кричить», «Нам завтра до тещі на дачу, відпустить, але ненадовго», «Пацани, грошей немає», «Ща я малого заспокою і прийду» …
– Пиши!
– Що писати? – Що я ввела домі «сухий закон», ніякого пива.
– Написав! – понеслися лайки та слова підтримки.
– О, там мужики вже біля під’їзду. Давай на кухні вікно відкриємо, ти покричи трохи, а потім я піду.
– А що кричати?
– Ну, що я нікуди не піду. Поличка, там, не прибита. Або що ви, жінки, кричите зазвичай в таких ситуаціях? – чоловік почухав потилицю.
– А я звідки знаю? Гаразд. Буду імпровізувати! – я відкрила вікно, набрала повітря в груди, напружилася, відкрила рот …
– Не можу!
– Рідна. У тебе все вийде! Давай!
– А … – я не змогла себе пересилити й похитала головою.
– Що за дружина у мене така? Навіть попиляти по-людськи чоловіка не може! – здивувався мій чоловік. – Гаразд, вийду сумний, сам на тебе наскаржуся. Головне: через годину починай дзвонити кожні п’ять хвилин!
З тим він і пішов. А я спокійнісінько лягла дивитися фільм, геть забувши про дзвінки. Згадала тільки вранці, подивившись на злегка пом’ятого чоловіка.
Поговоривши, ми вирішили не розігрувати ніяких сцен і нічого не міняти в нашому житті. Ну образилися сусідки. Ну оголосили бойкот. Але з ними ж не обов’язково дружити, правильно? А то ще заражусь їхньою манерою поведінки. А без спільних прогулянок з дітьми у дворі обійдуся.
Зате гойдалки завжди вільні будуть. У всьому є свої переваги.