Миттєва карма, на яку вона заслуговує

Ця історія трапилась зі мною кілька днів тому. У мене був вихідний, я владнав всі свої справи та вирішив перекусити в одному із закладів, розташованих в торговому центрі. Практично всі нечисленні столики там були вільні, оскільки була приблизно п’ята вечора (для обіду пізно, а для вечері рано).

Роблю замовлення і сідаю за столик. Даний заклад такого плану: робиш замовлення, оплачуєш, тобі видають пейджер, якій запищить по готовності – приходиш і забираєш замовлення. Я відразу взяв собі за стіл прилади й поклав їх на серветку перед собою. Сиджу і чекаю.

За сусідній столик присіла жінка років так 50+ і відразу налила собі в склянку придбаний в закладі морс. Сидить собі й мовчки попиває, залипнувши в смартфоні.

Раптом у мене дзвякнув повідомленням телефон в кишені і я, досить різким рухом руки, дістаю його і …. він вислизає з рук і летить на стіл, а далі як на більярдному столі: телефон прилітає в більшу залізну вилку – вилка падає зі столу і, з диким страшним гуркотом, приземляється на кахельну підлогу. Звук був дуже гучним і несподіваним.

Дама явно злякалася. Знаєте, є такий тип людей, які починають бубніти на вашу адресу, але ніби як і не вам це говорять. Дивляться в іншу сторону і бубонять який ви нехороший. Як би й претензії їм не пред’явиш. Ось ця дама була саме така. Вона почала бубоніти та примовляти (як ніби сама з собою):

– Що за люди пішли. Нічого нормально зробити не можуть. Звідки тільки руки ростуть? Звідти й ростуть … як решето … нічого не тримають …

Тим часом я пішов і взяв собі нову вилку, а ту хотів підняти на зворотному шляху, але як же …. тітка вже оцінила:

– Навіть не прибере за собою, так і буде валятися, поки не наступить хтось ….

У цей момент я різко перевів на неї погляд, вона дивиться у свою сумку і копошиться там продовжуючи:

– … Звичайно, краще чекати, поки хтось підніме …

Я підняв вилку і поклав її на край свого столу. Тут у мене запищав пейджер, я взяв замовлення і приступив до його поїдання, як раптом, у тітки голосно задзвонив (мерзенним рингтоном) телефон, який лежав на столі.

Вона, в спробі взяти телефон, зачіпає рукою келих з морсом і перекидає його на стіл, після чого морс і стакан окремо летять на підлогу. Стакан вщент. Стіл і підлога залиті солодким морсом. Тітка, так і не відповівши на дзвінок, піднявши руки вгору – кричить:

– Хто-небудь! Витріть тут! Приберіть! Я розлила!

Ось тут я не витримав і зареготав на весь голос.

Тітка, грізно подивившись на мене, пересіла за найдальший стіл.