Почала відносини з розрахунку, а він хоче робити тест ДНК

Я приїхала в Київ з далекого маленького селища. Поки навчалась, то жила в гуртожитку, отримувала стипендію та шукала підробітки. Після закінчення навчання я три роки знімала квартиру з подругою, потім ще пів року жила у квартирі сторонньої бабусі.

Я дуже багато працювала, ноги гуділи від утоми, грошей виходило відкласти вкрай мало. Тоді я вирішила для себе, що чоловіка буду шукати хай не забезпеченого, але принаймні з квартирою.

Моя зустріч з Владом була чистою випадковістю. Познайомилися в магазині біля каси. Він попросив дисконтну карту, я позичила. Допоміг донести пакет до виходу з супермаркету, запропонував підвезти.

Закрутився наш роман. Влад працював юристом у великій компанії. Отримував зарплату раз в 10 більшу, ніж я. Жив у квартирі, яка належала батькам. Ідеальний варіант для заміжжя, яке потрібно було максимально наблизити до реалізації.

Ми стали жити разом. Я сказала йому, що п’ю таблетки, а сама завагітніла через два місяці після знайомства. Влад був ошелешений. Сказав, що ми не можемо бути батьками. Тому що в його роду у маминого дядька була шизофренія. І ми повинні були спочатку пройти повне обстеження, щоб виключити спадкові недуги. Я запитала прямо:

– Навіщо ти брешеш про дядю? Ти просто сумніваєшся, що ця дитина твоя? Якщо хочеш, я поїду з тобою до лікаря, якого ти вибереш сам і він зробить висновок про термін вагітності.

Влад захитав головою, сказав, що вірить мені беззастережно. І що про дядька він не бреше, його бабуся свого часу зі своїм сином намучилася, часто була з ним в лікарні, розповідала рідним, наскільки це жахливо. Постаріла сама завчасно.

Трохи пізніше мати Влада підтвердила інформацію про хворого родича. Але й обмовилася, що Влад жив у цивільному шлюбі з дівчиною. Вони намагалися 5 років завести дитину, але у них нічого не виходило. Обоє обстежувалися, але конкретних причин безпліддя не виявили.

Звісно, я очікувала іншої реакції на мою вагітність. Але, з іншого боку, і у сім’ї є привід деякий час «приходити в себе», адже ми з ним ледь знайомі. Тестів ДНК я не боюся. І, здається, по них не можна визначити психічні розлади. Тому бажання чоловіка зробити тест – явний натяк на сумнів у батьківстві.