Більше не хочу допомагати сусідові

Субота, опівдні, дзвонить сусід: «Привіт, спустись до мене, допомогти треба. Справа на 5 хвилин … » Ок, піду допоможу, по-сусідськи. Тим більше якщо на 5 хвилин щось.

Спускаюся і бачу – сусід хоче перевезти шафу. Пристойна така шафа, книжкова зі скляними дверцятами.

– Ти ззаду візьмися, а я спереду, до ліфта донесемо, а на вулиці машина стоїть.

Гаразд, але про такі речі прийнято заздалегідь попереджати. Пробуємо витягнути з кімнати – не лізе. Ну як не лізе. Чисто гіпотетично, якщо його під певним кутом нахилити і на певний градус повернути, то він вилізе – міліметр в міліметр. Але він важкий як Боїнг! Пропоную розібрати. Сусід навідріз відмовляється, каже – так донесемо Спасибі хоч книги не забув витягнути.

Незабаром з’ясовується друге «умова». Шафу треба звалити на дах авто (ВАЗ 2104), заповнити книгами і якимось дивом закріпити. Я розумію, в країні криза, але замовити «Газель» і 2-х вантажників на 2 години не надто дорого. Сиди й насолоджуйся, працюють професіонали.

Тут я дуже вчасно згадую, що мені вже треба виїжджати, прямо зараз. Зрештою, мене ж «на 5 хвилин» запросили …

Грудень, мороз, ранок. Поки прогріваю машину, до мене підходить сусід. Той самий. Треба «прикурити», акумулятор сів. Гаразд, допоможемо, з ким не буває …

Наступного ранку. Сусід вже чекає мене біля машини. Сам посміхається, а мені якось не смішно:

– Уявляєш, знову сів акумулятор.

Яка несподіванка, старий акумулятор знову втратив заряд. Це так само раптово, як снігопад взимку Прикурив, поки йде реанімація, сусід розповідає про непросте життя акумулятора. Йому вже 8 років, він якийсь особливий, тому що в той час на АвтоВАЗі випускалася «особлива серія» жигулів. Це дуже хороший акумулятор, навіть, попри те, що останні 3 роки він не тримає заряд і щозими підводить.

Далі сусід почав розповідати про якийсь супер-метод реанімації акумулятора і що йому потрібно десь знайти кілька літрів якоїсь кислоти … Це, звичайно, все цікаво, але я вже запізнююсь.

Субота, ранок, дзвонить сусід – знову сів акумулятор. Ввічливо і гранично коректно відповідаю дорогому  сусідові:

– Купи ти собі, нарешті, новий акумулятор і дай мені спокій.

Жебрак і бідний – це не одне і те ж. Бідному допомогти можна, а ось жебракам … Заради сумнівної економії, він втягне вас у свою авантюру, ви втратите час, нерви, можливо, зіпсуєте своє майно … і все буде марно.

Хочете таким допомогти? Дайте їм пораду. Вони все одно зроблять по-своєму, але ваша совість буде чиста.