-А навіщо його виховувати, нехай аборт робить, ще не пізно, я дізнавався…

Марія жила в невеликому містечку, а тому новини тут завжди поширювалися стрімко. Почути від сусідки те, що вона скоро стане бабусею, було для жінки справжнім шоком. Вона розуміла, що це вже обговорюють всі, кому не лінь.

Жінка важко зітхнула і замислилася. Як же так, син нічого сказав, а тут вже сусідка в курсі. Дівчина сина Марії дуже подобалася. Скромна, дуже вихована дівчинка, яка виросла в дитячому будинку.  Своїм поглядом вона випромінювала тепло. Марія бачила вона Аню тільки раз, коли син пів року тому привів її «на оглядини» і тоді вже вона зрозуміла, що дівчина дуже хороша.

Одружитися Миколі в принципі вже можна, 24 скоро. Робота хороша, освіта вища. Хай вже краще з сім’єю буде, ніж з друзями десь лазить по ночах. Тим більше якщо дитину чекає його наречена. Я буду відмінною бабусею! Марія вже десь у своїх мріях катала по парку коляску з внучкою або внуком…

Син прийшов додому ближче до 12 ночі. Як і завжди він був у відмінному настрої, поцілував маму, вмився і пішов на кухню. Марія розігріла вечерю і поки син їв, почала розмову.

Не правильно це, синку, Аня вагітна, а ти навіть мені не сказав. Давай, роби вже їй пропозицію, поки живіт ще не такий великий, а то перед ріднею буде незручно. Микола захлинувся і втупився на матір:

– Мамо, навіщо мені з нею одружуватися? Я трохи розважився і все. Вона нудна, нехай іде робить аборт і тема закрита.

Жінка дивилася на сина і не впізнавала в ньому того хлопчика, який завжди її радував, був чесним і відкритим, а головне добрим.

– Синку, як це не потрібна вона тобі? А про що ти раніше думав, дитину зробив і все, сама тепер «проблеми» свої вирішуй. Як вона буде малюка виховувати?

– А навіщо його виховувати, нехай аборт робить, ще не пізно, я дізнавався …

Марія мовчки пішла у свою кімнату і зачинила за собою двері. Вона довго не могла заснути, думала про те, як вчинити та що їй робити. Миколу вона одна виховувала, чоловік аліменти платив мізерні. Було важко, але вона змогла.

Може Аня дозволить мені приходити до малюка і допомагати йому? Жінка вирішила «сходити в гості» і поговорити з дівчиною. Аня трималася скільки могла, а потім розревілася. Ні грошей, ні можливостей виховувати дитини у неї не було. Аня ридаючи говорила, що хотіла б залишити дитину, але …

Марія заспокоювала її як могла. Саме в цей момент вона зрозуміла, що її внук чи внучка будуть з нею поруч, як і їх мати, а ось синові доведеться або одружитися, або з’їхати та зняти собі окреме житло.

Розмова з Миколою була досить важкою. Про дівчину і дитину він не хотів нічого чути, як і про те, що йому тепер доведеться жити окремо. Він дорікав матері в тому, що вона поміняла його незрозуміло на кого, говорив, що дитина взагалі може бути не від нього. Хоча ще кілька місяців  тому розповідав їй же про те, що дівчина не зіпсована та ідеально підходить на роль дружини.

У підсумку, розмова закінчилася вимогою сина розміняти квартиру і віддати йому половину грошей.

–  Не думала я, що такого ось сина виховаю. Розчарував ти мене хоча б тим, що навіть не запропонував допомогу Ані, крім як грошей на аборт. Але ж і ти винен. Якби думав головою, дитину б вона не чекала зараз. Знаєш, в цю квартиру ти ні копійки не вклав, вона тільки моя, ти тут всього лиш прописаний. Ділити я з тобою її не буду!

Син розвернувся і вийшов з кімнати, швидко зібрав речі й пішов голосно грюкнувши дверима. …

Дівчина народила дочку, разом з нею вона жила у Марії кілька років. Микола намагався налагодити відносини з матір’ю, але ревнощі до доньки, до того, що тепер Аня поруч з його мамою, а не він, все псували.

Аня ближче до 30 вийшла заміж, зустрівши хорошого чоловіка трохи старшого за себе. Оселилися вони, до речі, в тому ж районі, що і Марія. Це єдине про що Аня просила свого нареченого.