Коли з дітьми сидить чоловік

Після інституту і Таня, і Андрій влаштувалися на роботу за фахом, економістами, але на різні підприємства. Працювали, набиралися досвіду, дітей поки не планували, але вагітність все ж настала, випадково.

Діти – це щастя, природно, вирішили народжувати. Непередбачені обставини виникли майже перед самими пологами. Андрій, як наймолодший співробітник, потрапив під скорочення. Пошуки роботи не давали жодних позитивних результатів і батьки маленького Матвія вирішили, що після закінчення лікарняного листа по вагітності та пологах на роботу вийде Таня, а Андрій буде сидіти з малюком. Такий варіант здався подружжю ідеальним рішенням при обставинах, що склалися. Тим більше, що Андрій – людина відповідальна, з ним можна залишити сина і не турбуватися.

Таня вийшла на роботу і не пошкодувала про це: сім’я ні в чому не мала потреби, а тут ще кар’єрний ріст вийшов. Дівчину підвищили, зарплата значно збільшилась, гріх скаржитися. Андрій в цей час міняв підгузки та варив обіди.

Друга вагітність сталась так само несподівано, як і перша. Матвієві тоді було два з половиною роки. Таня дуже сумнівалась, бо в її кар’єрі намічався новий стрибок, навіть більш значний, ніж попередній. Але чоловік заспокоював її, казав, що і з двома дітьми цілком зможе впоратися. Народилася Аліна. Андрій знову загруз в пелюшках і підгузниках, але невдоволення не висловлював, смиренно їздив в дитсадок з коляскою за старшим і все так само готував і прибирав. Таня і сама не могла повірити, що таке буває.

–  Зараз син вже в школу ходить, дочка в садок, але Андрій все одно вдома. Хтось же повинен дітей і дім в порядку тримати, готувати та прибирати. З моєю роботою це фізично неможливо: приходжу я пізно, ніяких справ, тільки б з дітьми побути, щоб маму не забували.

Таня щасливо посміхалася, розповідаючи про свою сім’ю. А Люда уважно слухала з серйозним виразом обличчя.

– Таке буває … прям слів немає … ось так порядки у вас … перший раз таке чую, щоб дружина сім’ю забезпечувала, а чоловік підлоги намивав …

Тані не дуже подобається розповідати оточуючим, що її чоловік – домогосподарка. Не будеш же кожному у своє виправдання життя розповідати? Але суть не в тому, що чоловікові має бути соромно займатися побутом і дітьми, а не заробляти гроші, а в тому, що цій сім’ї так жити комфортно і вони щасливі.