Хотів провчити дівчину, а в результаті отримав по заслузі

Моя хороша подруга Леся – дуже красива і розумна дівчина. З нею завжди класно проводити час, вона хороший співрозмовник і “душа компанії”. З моменту свого повноліття, Леся живе у своїй квартирі, яки дісталась їй у спадок і активно займалась підробітками. У свої 23, вона працювала економістом в успішній фірмі.

Леся була нікудишньою господинею. Вона ніколи ретельно не стежила за порядком,  вміла, але не любила готувати. Готувала завжди за настроєм і тільки щось нескладне, що ні забирало у неї багато часу. Вона ніколи не показувала з  себе старанну господиню, щоб справити враження на хлопців. Завжди відразу говорила, що готування не її стихія, і їй простіше замовити їжу додому або поїсти в ресторані. І я її чудово розумію, бо сама не люблю витрачати час на хатню роботу та готовку.

Коли вона познайомилася з Антоном, теж не особливо себе обтяжувала кулінарією. Могла кекс спекти, салатик зробити, але щось таке вишукане вони їли в ресторанах, куди її з великою охотою водив Антон. Через деякий час він запропонував Лесі жити разом. Та, звісно ж, погодилася.

Але спільний побут вніс свої корективи в їх спосіб життя. Походи в ресторани стали рідшими, а на одних кексах і піці на замовлення довго не протягнеш. Антон почав натякати Лесі, що непогано б навчитися готувати. І не кашу з яєчнею, а що-небудь серйозніше. Леся не хотіла годинами паритися на кухні, тим більше, що від роботи з 9 до 18 її ніхто не звільняв, і її, звісно, трохи дратувало, що після роботи Антон сідав за комп’ютер грати, а їй треба було до плити ставати.

І ось Антон вирішив за порадою друзів провчити Лесю. Домовився з симпатичною дівчиною-колегою Катериною, яка дуже любила готувати, що вона з ним додому піде після роботи, а він її представить як «помічницю по господарству».

Загалом, приходять вони додому, а там вже Леся  чекає Антона з роботи. А він і каже:

– Знайомся, Лесю, це Катя. Якщо ти не любиш готувати, то я вирішив покликати її, тому що вона готувати любить і вміє. Сьогодні зробить нам лазанью. Може і ти у неї чогось навчишся.

Леся здивувалася. Такого нахабства від Антона вона не очікувала. Весь вечір він мило посміхався Каті, нахвалював її кулінарні здібності, а після вечері запропонував провести її додому. Його не було близько години й весь цей час Леся ридала, бо зовсім не відчувала такого приниження. Але, як це часто буває, пробачила.

Через пару днів Антону захотілося пельменів. Причому не з магазину, а домашніх. Він навіть дбайливо приніс Лесі м’яса і все, що потрібно для тіста. Про те, що пельмені зазвичай ліплять всією сім’єю, Антон, мабуть, не чув і сів грати. Коли Леся поскаржилася на втому, Антон абсолютно спокійним тоном сказав:

– Ну нічого страшного, я Каті подзвоню, вона допоможе …

Чого хотів добитися Антон такою поведінкою? Звісно ж, він хотів викликати у Лесі ревнощі та почуття сорому за те, що вона не вміє готувати й таким чином мотивувати її готувати для нього. Він пустив у хід відразу два поширених прийоми побутової маніпуляції:

1. Маніпуляція почуттям провини (Леся відчуває себе винуватою за те, що вона погана господиня).

2. Маніпуляція страхом втрати (Леся боїться, що якщо вона не стане готувати, Антон знайде іншу).

Якби Леся повелася на маніпуляцію, Антон став би вити з неї мотузки. Але, вона зовсім не слабохарактерна дівчина. Замість приготування домашніх пельменів, Леся почала збирати речі Антона та виставила його зі своєї квартири. Їй не хотілося бути маріонеткою в його руках.

Зараз вона одружена з іншим чоловіком. Вони частенько ходять в кафе вечеряти, іноді замовляють додому піцу, вечорами разом готують щось не дуже складне. Йому не западло допомогти Лесі на кухні, а їй приємно готувати для коханого чоловіка страви, які не вимагають багато часу і зусиль.

Дуже важливо навчитися відрізняти маніпуляторів від нормальних чоловіків. Маніпуляторам байдужі ви та ваші почуття, їм важливі тільки ресурси, які можна від вас отримати. Не витрачайте на них час і нерви. Нормальних відносин з ними все одно не вийде, а ненормальні вам не потрібні.