– Сім’ю завів, дитину, а ось про те, що їх годувати треба – не подумав! Дружина в декреті й року не відсиділа, відправив працювати. І не на нормальну роботу, а підлоги мити… Як йому не соромно! ..

Сім’я в Ані середньостатистична: чоловік, дитина, іпотека. Дитині тільки недавно виповнився рік, а тому Аня зараз в декреті. Грошей до недавнього часу катастрофічно не вистачало. Іпотеку свого часу брали з нуля, практично без першого внеску, тому виплати по ній зараз дуже великі, дві третини зарплати чоловіка. Але жити десь треба і краще вже віддавати гроші за своє житло, ніж платити за оренду в нікуди.

Коли епопея з іпотекою тільки починалася, розклад сил був зовсім інший: і Аня тоді працювала, і у чоловіка були ліві замовлення. Тоді здавалося – далі буде тільки краще. Однак, все пішло не за планом – настала незапланована вагітність, яку планували взагалі-то років через п’ять, чоловікові підробітки накрилися, а інший підробіток знайти не вдалося, до того ж певні гроші довелося витратити на пологи та на дитину … в загальному, життя внесло корективи.

Втім, Аня з чоловіком не скаржаться. Ось уже місяць, як Аня, щоб поправити фінансову ситуацію в родині, влаштувалася працювати прибиральницею в розташований поруч з будинком напівпідвальний магазинчик одягу. Прибирає два рази в день – рано вранці та вдень, під час сну дитини. З дитиною в цей час сидить її мама, яка живе неподалік.

З однорічним внуком їй справлятися важко і просто так сидіти з ним вона б не взялася, мовляв, народжували для себе; але зі сплячим погодилася – хоча без особливого ентузіазму і з купою умов. Якщо категорично не виходить дитини укласти – пару раз таке бувало – малюка садять в коляску і мама Ані прогулюється з ним навколо магазину, поки Аня миє. Загалом, викручуються, як можуть.

Аня своєю роботою цілком задоволена: чітко фіксованого часу приходу-відходу немає, головне – зробити справу, прибрати за день два рази. Площа не така вже й велика, покупців теж не натовп. Вранці жінка миє ретельно, а ввечері – просто швиденько все протирає і всі задоволені. Тобто не переробляє. На дорогу знову ж таки не витрачається – ні часу, ні грошей, все під боком. Непрестижно,  зате й відповідальність мінімальна. Ну і, звісно, є зарплата, яку платять два рази на місяць і заради якої все і затівалося. Гроші невеликі, для когось так просто смішні. Але для Ані, в їх ситуації – суттєві.

Відразу зітхнули з чоловіком. І настрій став кращим, і жити простіше. Ні, все-таки працювати – було правильним рішенням. І все б добре, тільки от оточуючі …

Чесно кажучи, коло спілкування в Ані, у зв’язку з народженням дитини, далеко не саме широке. Мама, тітка, пара таких же подруг у дворі з дітьми, з якими рік разом проходили з колясками. Звичайно, всі знають, що Аня тепер працює. І всі, як одна, округлюють очі:

–  Прибиральницею??? В магазині??? З двома вищими освітами? З глузду з’їхати !!! .. нууу … звичайно, якщо тебе все влаштовує, справа твоя, але … А чоловік що говорить? ..

Аню ці розмови починають дратувати.

– Як чоловікові-то не соромно? – в один голос твердять всі. – Він, значить, о сьомій вечора вже з роботи йде і на диван сідає, а дружина прибиральницею працює?? Та який він після цього мужик? Мав знайти підробіток сам, якщо така вже ситуація виникла. Але дружину відправляти відра тягати та ганчірками махати – остання справа…

Особливо незадоволена  мама Ані – але це і зрозуміло. Якби підробіток або другу роботу знайшов Ані чоловік, сидіти з дитиною бабусі б не доводилося. А так ось потрібно допомагати, хочеш не хочеш. Відмовити дочці незручно якось, бувши на пенсії та проживаючи по сусідству. Тому мама зараз у всьому звинувачує зятя – сім’ю створив, мовляв, дитину народили, жебрак, а забезпечити не може!

Аня, звісно, маму заспокоює – рішення працювати належить їй. Допустити, щоб чоловік працював на двох роботах, приходив додому за північ і не бачив дитини тижнями, вона не хоче. Потім, такий напряг теж загрожує  здоров’ю, а чоловік в Ані один. Хоча б з тих міркувань, що він платить іпотеку, треба його поберегти. Звалиться чоловік – і що з ними буде?

А працювати прибиральницею Ані зовсім не важко. Ну вдома ж підлоги миють всі? Яка різниця? До того ж працює вона, так би мовити, за усною домовленістю, у трудовій ця «ганебна» посада не відіб’ється, офіційно Аня зараз економіст-аналітик, туди й повернеться після декрету … А зайва копійка в місяць їх ой як виручає.

Але якщо невдоволення мами все-таки можна зрозуміти, то презирливе ставлення подруг якось не вкладається в голові. Всі просто в один голос твердять, що чоловік Ані – негідник і сволота, бо подібну ситуацію у своїй родині може допустити тільки сволота і негідник.

– Мій би краще ночами вагони вантажив! – з насмішкою в голосі вигукують подруги. – Але допустити, щоб Я! горбатилася! з ганчіркою! – так ні за що !!

Втім, їх чоловікам вагони вантажити ночами не треба, в обох пар, треба ж так, своє житло – не елітне, але без іпотеки. Чоловіки спокійно працюють, дружини сидять в декреті, зарплати цілком вистачає, і всі щасливі. Можна засуджувати таких, як Аня.

Однак Аня десь в глибині душі стала вже сумніватися – а може, дійсно, чоловік її, як би це сказати, неправий? Може, йому наплювати і на неї, і на дитину, якщо він допустив таку ситуацію? Адже він і не протестує, навіть на словах. Мовчки погодився. Дивиться, як Аня щоранку встає о шостій і біжить в магазин і хоч би що…

Інший би, може, вужем вивернувся і знайшов якийсь вихід, щоб дружина спокійно відсиділа в декреті – ну ще хоча б рік, чи що. А цей – повернувся на другий бік та хропе, йому вставати не скоро …

Аня жене подібні думки з голови щосили, але вони повертаються … … Воно, звичайно, зрозуміло, що всі роботи хороші і всі законні способи заробляння грошей нормальні.

Але як ситуація виглядає з боку чоловіка? Йому має бути соромно, що дружина в прибиральницях, а дитина з тещею, яка ледь стримує емоції з цього приводу?

«Нормальний» чоловік подібної ситуації б не допустив? Чи все правильно?