– Значить так, я залишилася з двома дітьми! Мені важко і нема на що їх ростити. Ти повинна виконати свій обов’язок перед сім’єю. Повертайся і виховуй племінників.

Свого тата я ніколи в житті не бачила. Мама сама виховувала мене і мою старшу сестру Іру.  Різниця між нами всього 4 роки, але в ставленні до нас просто величезна різниця.

– Іринка у нас розумниця і красуня, – любила повторювати мама, – я всю красу віддала старшій дівчинці, а на молодшу нічого не залишилося. Подивіться на неї: проста сіра миша.

В таких умовах я була зашуганою і відлюдною. Мені доводилось носити окуляри, що робили мої очі маленькими, та ще й найдешевша оправа дуже спотворювала моє обличчя.  До того ж, постійні насмішки від матері та сестри не робили мене більш впевненою у своїх силах. Хотілося сховатися і бути, якомога непомітнішою.

Відразу після школи сестра зібралася заміж:

– Ну і правильно, – підтакував мама, – ні до чого красивій жінці освіта. Нехай Катя вчиться, все одно жоден чоловік з нею не одружиться.

У майбутнього чоловіка сестри були заможні батьки, він, не зважаючи на свої 20 років, вже був власником просторої квартири, їздив на дорогій машині. Відсвяткувати весілля, чесно кажучи, довелося, оскільки у сестри вже живіт на ніс ліз. Але мама не вважала це непристойним і все примовляла:

– Правильно, а як їх, чоловіків, ще ловити? Я теж за тата вашого вагітною йшла, інакше він не погоджувався.

Ну і де татко, думала я, звалив від нас відразу після мого народження. Я бачила, що у сестри прогноз сімейного життя буде приблизно таким же. Мені не вірилося, що Ірина та її егоїстичний чоловік зможуть побудувати нормальну сім’ю.

Час минав, я закінчила школу, з дуже хорошими оцінками, зібралася вступати до престижного ВНЗ, вибрала Київ, хотілося виїхати подалі від мами та сестри, їх насмішок і зневаги. Адже навіть на випускний я пішла у звичайній повсякденній сукні:

– Так навіщо їй на вбрання витрачатися, – порадила Ірина нашій мамі, – гарнішою вона все одно вже не буде, дай краще мені гроші, та з онуком посидь, ми з чоловіком відпочивати хочемо злітати.

Так і вчинили. Два літа поспіль я влаштовувалася на роботу, а протягом року сиділа за гроші з дітьми, була нянею з погодинною оплатою. Ці гроші я і взяла з собою, коли їхала. Мама ж просто вважала, що я повинна залишитися вдома і бути нянькою в родині сестри, тому ні копійки на моє навчання вона витрачати не збиралася.

Нічого, я не пропала. Вступила до інституту, вивчилася і влаштувалася працювати. Через рік я зробила операцію по корекції зору і зняла ненависні окуляри, з брекетами розлучилася ще раніше. Виявилося, що я дуже навіть можу подобатися чоловікам. Столиця дала мені можливості і я не збиралася їх упускати. Змінила стрижку і колір волосся, на роботі отримала підвищення, збирала гроші на іпотеку.

Додому я практично не їздила. А навіщо? Мене там ніхто не чекав. Сестра розлучилася з чоловіком, підкинула матері старшого сина і пішла в новий шлюб, який теж не задався. Це я знала від матері, яка тепер часто стала мені дзвонити та скаржитися:

– Грошей не вистачає! Сестри чоловік про першу дитину і чути не хоче, Ірина сама в декрет пішла, у неї грошей немає, а мені на одну мою зарплату важко виховувати та годувати онука.

Так мама натякала мені на те, що я повинна їй допомагати фінансово. Вони ж думали, що я в розкоші купаюся, живучи в орендованій кімнаті та збираючи кожну копійку.

– Мамо, а де ж перспективний колишній чоловік Ірини? Де його забезпечені батьки ?, – спитала я маму.

– Чоловік її кинув, він не працює, щоб аліменти не платити, а свати колишні заявили, що не стануть допомагати, що, якщо Ірині нема на що виховувати дитину, то вони із задоволенням візьмуть хлопчика до себе. Але це ж ганьба на все місто!

А просити у нелюбої дочки, яка була чужою у своїй родині, не ганьба! А кинути дитину і піти в новий шлюб теж не ганьба. Я підкидала матері трохи грошей, час від часу. Але вона розмірами допомоги була дуже незадоволена. А через рік пролунав черговий дзвінок від неї:

– Значить так, – командувала мама, – Я залишилася з двома дітьми. Мені важко і нема на що їх ростити. Ти повинна виконати свій обов’язок перед сім’єю. Повертайся і виховуй племінників.

Я кинула трубку. Я нікому нічого не винна.

Точніше винна. Собі. Своє власне щасливе життя. Я черства? Мабуть. Але віддати своє життя на те, щоб стати нянькою дітей легковажною сестри я не хочу. А мама? Що ж. Вона отримала те, чого заслуговувала. Вона сама виховала такою свою старшу дочку.

А у мене через тиждень переїзд у свою власну квартиру і з іпотекою впораюся. А потім і про заміжжя подумаю.