– Ну, як знаєш. Мій брат з тобою все одно не одружується, він зробить так, як ми з мамою скажемо…

Уляна зустрічалася з Миколою ще з восьмого класу. Вони були щасливими й любили одне одного. Максим, старший на три роки брат Миколи, спочатку навіть не помічав подружку молодшого брата. Максим дівчини не мав, а подружок в нього було повно: дівчата за ним бігали табунами. Всерйоз дружбу молодшого брата й Уляни Максим не сприймав:

– Дитяча любов, – скоро розбіжаться.

Але не розбіглися. Уляна проводила Колю в армію. Через рік він приїхав на тиждень додому і весь цей час з дівчиною майже не розлучався. Максим тепер уже з глузуванням помітив:

– Може, ти її й в армію з собою візьмеш?

Коля від щастя не помічав колючих слівець старшого брата, так само як і не помічав, що Максим вже по-іншому дивиться на його наречену. Замість вчорашньої школярки старший брат розгледів в ній юну красуню, яка, крім Миколи, нікого навколо не помічала.

І вп’ялася в самолюбство Максима заздрість. Дівок багато, а ось такої, щоб так віддана була і так любила, він не зустрів ще. Відносини між братами й раніше братніми не назвеш: старший зверхньо дивився на молодшого, жартував над ним; в дитинстві, траплялося, ображав. Але мати покривала всі їх недомовки, розповідаючи всім, які у неї дружні сини.

Коли Микола поїхав, то Уляна зрозуміла, що вагітна. Написала йому в армію і стала чекати відповіді. У відповідному листі Коля повідомляв, що готовий одружитися хоч зараз, аби відпустили на власне весілля. Уляна, від радості, вирішила зайти до батьків Миколи. Подзвонила у двері, а в руках тримала лист. Відкрив Максим.

Уляна не встигла слова сказати, як Максим смикнув її за руку і вона вмить опинилася в обіймах Максима. Двері зачинилися. Вискочила Уляна з квартири перелякана, з порваним рукавом на сукні та зіткнулася на майданчику з сусідкою Людмилою, – трохи з ніг її не збила, так поспішала втекти.

Одружитися з Уляною Микола відмовився, тому що Максим заявив, що дівчина переспала з ним і що вони тепер разом.

– Максим, що ти таке кажеш, як тобі не соромно? Ти сам приставав, а я втекла тоді, – волала до його совісті Уляна.

– Не тобі про сором говорити, – втрутилася мати хлопців, – мені сусідка Людмила говорила, як ти від нас вискочила тоді. Нагуляла десь, а на синів моїх хочеш повісити, та ще посварити їх захотіла. А хлопчики у мене хороші і ти не ставай між братами.

Батько сімейства тільки здивовано дивився то на дружину, то на синів:

– Що відбувається? – наївно запитував він. – Що тут відбувається?

Все життя він слухався дружину, ось і тепер, не маючи своєї думки, міг тільки дивуватися тому, що відбувається.

Через тиждень Максим підстеріг Уляну біля будинку і запропонував вийти за нього заміж.

– З якого дива? Я Колю люблю, це його дитина, а з тобою у мене нічого не було, хоч і намагався ти мене в ліжко затягти.

– Ну, як знаєш. Мій брат з тобою все одно не одружується, він зробить так, як ми з мамою скажемо.

Мама Уляни хотіла вже розбиратися йти, але втрутилася бабуся:

– Залишити їх треба, нехай Улянка всю вагітність спокійно ходить, та здоров’я береже. У цій сімейці – свекруха буде зміюкою. Старший брат життя не дасть, а молодший – не заступиться. Самі дитину виростимо. І все.

Уляна успішно народила хлопчика. Мама й бабуся допомагали. Уляна диплом отримала, в податкову працювати влаштувалася, про Миколу і його сімейку намагалася не згадувати. Залишилися два брата в минулому житті, а Уляна залишилася одна з дитиною.

Було вже Артему три роки, коли Уляна одного разу поверталася з ним додому. Хлопчик скиглив:

– Машину хочу.

– Синку, у тебе вдома вдосталь різних машинок.

– Ось цю хочу, – показав Артем рукою в бік легковика біля гаража.

Господар машини засміявся і запропонував підвезти.

– Так ми поруч живемо, – хотіла відмовитися Уляна.

– Все одно сідайте, підвезу, хлопцеві машина сподобалась.

Після тієї зустрічі Уляни та Олексія пройшло п’ятнадцять років. Уляна тепер моя сусідка і подруга, від неї я і дізналася цю історію. З Олексієм вони зійшлися без всякого весілля, а потім розписалися. Артема він усиновив, а через три роки народився Ростислав.

Уляна сказала, що мати Миколи, біологічного батька Артема, недавно намагалася зустрітися з нею і поговорити: внука хотіла побачити. Але Уляна просила передати через «дипломатів», підісланих нею, щоб та не шукала зустрічі. І ще просила передати, що у неї немає нічого спільного з їхньою родиною, а в Артема є батько, який його виростив.

Уляна дуже змінилася. Це вже була не та довірлива дівчина; переді мною стояла розкішна жінка: молода, яскрава, впевнена в собі та у своїй родині.