– А я ж знала, що цим закінчиться! Синові сто раз говорила. Розмовляла, попереджала, нагадувала. Він все на мене рукою махав, от дострибалися тепер!
Історія дуже банальна: дівчинка Оля, з якою дружив шістнадцятирічний син моєї подруги Іри, Тарас, несподівано завагітніла. Термін ще невеликий, але мама Олі, здається, принципово проти абортів.
Діти познайомилися в таборі минулого літа. Ровесники, обоє розумні, вчаться добре, обоє єдині діти в благополучних повних сім’ях. У таборі обмінялися контактами, а вже по приїзду додому дівчинка Оля сама знайшла Тараса в соціальних мережах…
– Стану тепер бабусею в неповні сорок років! – Жаліється мені Іра. … – Ця Оля просто проходу Тарасові не давала, і надзвонювала, і писала, і зустрітися його кликала постійно. Телефон просто не замовкав. Приїжджала, чекала його, чоловік її в нашому під’їзді часто бачив. Судячи з усього, дівчинка дуже настирлива. І розвинена … Мені навіть здалося, що вона старша за Тараса набагато. Я була здивована, що їй теж шістнадцять … У Данила такої вже прямо любові до неї не було, але вона взяла його в оборот! Там просто не було шансів …
Звісно, батьки з хлопцем вели розмови і про відносини, і про любов, і про запобігання, і про ось це ось все. Але – класика жанру – все це не допомогло.
– А я ось тепер розумію, чому раніше в селах в таких випадках саме дівкам ворота дьогтем мазали! – з ноткою агресії каже Іра. – Тому що дев’яносто відсотків провини, я вважаю, на тій родині! Виховували б дочка нормально і стежили за нею, такого б зараз не було … А вони нам тепер заявляють – ви, мовляв, розумієте, що ваш син нашій дочці життя зіпсував? Просто перекладають з хворої голови на здорову!
– Слухай, ну так теж не можна! – кажу я подрузі, – Ти звинувачуєш кого завгодно, тільки не свого сина! Так не можна! Ось якби у мене був син і він викинув таке – так я б його! Ух! Відшмагали б так, що тиждень сидіти не міг! Посадила б на хліб і воду і відправила б на заробітки, щоб дитину утримував!
– Ви такі всі смішні, теоретики! – глузливо зітхає Іра.
– Дочок своїх недолугих випоріть краще, щоб хвостами не крутили перед хлопцями. І, якщо в ліжко лягають, думали про оберігання самі. Тому що відповідати за все їм доведеться самим!
– І що, ти дозволиш, щоб все просто так зійшло твоєму коханому синочку з рук?
– Ну а що я можу тепер зробити? – розводить руками Іра. – Вигнати сина з дому? Позбавити його морозива? Відшмагати? Змусити одружитися? Що? … От кажуть – чоловік теж несе відповідальність, бла-бла-бла … Та ніфіга! Що можна взяти з чоловіка, якому шістнадцять? Та й навіть з його батьків? Нічого!
– Ну як це – “нічого”. Зараз народить, будете виховувати …
– Якщо вже народить, нам все одно ніхто дитину не віддасть! Ростити будуть самі. Можуть грошей попросити, але чи багато візьмеш з такого тата?
А ви згодні з тим, що в підлітковій вагітності винні батьки? Підлітки – вони ж діти, і навіть в 16-17 років. Так що там говорити, сьогодні і в двадцять п’ять вони ще діти: не стоять на ногах, шукають себе, вчаться і перебувають на повному батьківському забезпеченні. А батьки – дорослі люди, вони несуть за дітей відповідальність. Тому подібні ексцеси – на їхній совісті?
У «хороших» батьків дочка не опиниться в такій ситуації… А син…