– Як же так, в 30 років боятись крок зробити без мами…
Пів року тому Тамара знайшла на нову роботу з відчутно вищою зарплатою.Саме там вона і познайомилася з Вірою. Спочатку дівчата стали разом обідати, потім з’ясувалося, що і живуть вони поруч – на сусідніх станціях метро. Вони подружилися.
Віра – спокійна, начитана, добра дівчина, яка дуже допомогла Тамарі на перших порах освоїтися на новому місці. На роботі вони майже нерозлучні, тільки ось витягнути Віру погуляти ввечері або у вихідний виявилося ой як непросто.
– Підемо в п’ятницю, погуляти куди-небудь! – кличе Тамара подругу. – У кіно можна сходити, новий фільм вийшов, всі хвалять!
– Та мені додому треба …
– Віра, так що тобі вдома робити? У тебе там що, пожежа? Чого ти все додому та додому, так і молодість пройде. Пішли погуляємо! Погода хороша, завтра вихідний, на роботу не треба йти. Не хочеш в кіно – давай в інше місце сходимо? По магазинах пройдемося, по центру погуляємо, в кафе посидимо? Або квитки візьмемо в театр, хочеш?
– Ну … Не знаю … Мені треба мамі зателефонувати!
Мама Віри прогулянки вечорами санкціонувала вкрай неохоче. Після дзвінка додому дівчина найчастіше ніяково пояснювала подрузі, що піти нікуди не може, тому що мама від цієї ідеї не в захваті.
– А чого ти у мами дозволу питаєш? – не могла второпати Тамара. – Ти маленька, чи що? Або … А з мамою у тебе не все в порядку? Може, вона лежача хвора?
– Ні! Мама здорова! – пояснювала Віра. – Ну, для свого віку, звичайно. Так-то у неї тиск, серце, з нирками проблеми, хвороб багато. Тому намагаюся її не хвилювати. А то знову все скінчиться викликом швидкої …
– Ну, тиск дійсно не рідкість. Він у неї мабуть не перший рік? Напевно вона вміє вже жити з ним і знімати напади, як всі літні люди … У тебе нормальна здорова мама. Навіщо ти їй взагалі пояснюєш, де ти будеш, з ким, о котрій? Напиши просто повідомлення, що будеш пізно, не вдаючись в подробиці. Це твоє життя! Ти, між іншим, маєш повне право і зовсім вдома не ночувати вже, і пояснювати нікому нічого не зобов’язана.
Але подібна витівка у Віри просто в голові не вкладається. Як це – написати повідомлення і піти, куди хочеться? Як не запитати дозволу у мами? Як не ночувати вдома? Неможливо! Мама такого хамства з боку дочки просто не переживе! ..
Пізніше Тамара зрозуміла, що Віра без дозволу мами не робить нічого взагалі. Випадок з покупкою «трусів» – яскрава тому ілюстрація.
– Я тут якось взимку зарплату отримала, зайшла в магазин білизни, а там – розпродаж! – розповідає Тамара. – Собі відразу чотири комплекти купила, дуже красивих. Віру затягла на наступний день – кажу, ти подивися, яка краса! І за смішні гроші. Вона м’ялася, м’ялася … Бачу, хочеться їй! Потім каже:
– Ну ладно, візьму. Тільки мама мене вб’є, якщо побачить! Мені, каже, покупку треба буде додому пронести так, щоб вона не помітила! ..
Я мало не впала прямо там, в магазині …
– Так мама, можливо, з релігійних міркувань проти таких покупок?
– У тому-то й справа, що ні! Просто її мама вважає, що Вірі нічого витрачати гроші на таку дурницю. Вона сама їй купить труси, дешеві й практичні, десять штук в пачці, на ринку … Хоча я не сперечаюся, що там хороший трикотаж можна знайти, у мене теж такий є. Але я його купила собі сама! А Вірина мати вічно критикує покупки своєї дочки, будь-які. Цілі скандали влаштовує, хоча Віра свої власні гроші витрачає …
– Боїться втратити контроль над дочкою?
– Швидше за все, так і є! – зітхає Тамара. – Вона Віру пізно народила, в сорок три роки. Що називається, «для себе». Виховувала, щоб було кому склянку води подати в старості. Тому і тримає біля себе. Лякає її років з п’ятнадцяти нападами, тиском, викликами швидкої. Всіх кавалерів від неї відігнала … Причому, якщо її мотиви я розумію добре, то Віру зрозуміти не можу абсолютно … Невже приємно ось так жити, біля мами? Ні погуляти, ні в кіно сходити, ні хлопця завести!
Тамара з обуренням переводить подих.
– Чому вона так боїться скандалів? Сказала чітко і ясно – мамо, я пішла гуляти. Або я купила то-то, а твоїх коментарів не потребую. Трубку поклала або двері закрила – і все! Ну що мама їй зробить? Не розумію … По-хорошому, звісно, з’їжджати їй треба. Але як з’їжджати? Мама ж буде проти!
І чим допомогти подрузі, Тамара так і не знає…