– Знаю я навіщо ти туди їдеш, я тобі набрид, погуляти від мене хочеш…

Вірі недавно виповнилось сорок років. З чоловіком вона одружена вже 21 рік, їх дочці 19 і вона живе окремо від батьків. Віра ніколи ще не була на курорті.

Пів року тому серйозно прихопило її по-жіночому. Вона довго в лікарні лежала, а влітку путівку змогла в лікаря отримати з великою знижкою. Сказала вона чоловікові своєму  про поїздку в санаторій.

– Знаю я, навіщо ти туди їдеш, я тобі набрид, погуляти від мене хочеш.

– Та ти при своєму розумі? Ти ж знаєш, яке у мене здоров’я, я лікуватися їду.

– Отож бо, як для мене – голова болить, як на курорт, – так можна; там тебе і підлікує який-небудь турист, вам на курортах тільки цього і треба. Теж мені, лікуватись їде!

– Я в санаторій їжу, а не на курорт, дурень ти.

– Яка різниця, що санаторій, що курорт, – для вас там якийсь магніт.

– Слухай, чого ти мене даремно звинувачуєш? Якщо так сумніваєшся, поїхали зі мною, теж підлікуватись, нерви у тебе зовсім не в порядку.

– Робити мені  нічого, – по курортах роз’їжджати?

– Ну, тоді припини на мене кричати, мені путівку дали, я лікуватися їду.

– Ех, – зі злістю зітхнув, – тільки швидко не скачи.

Віра, почувши останню фразу чоловіка, кинула збирати валізу, сіла на диван і заплакала. Чоловік зіпсував їй настрій на рівному місці.

У санаторій вона все-таки поїхала. Чоловік з незадоволеним обличчям провів на поїзд, всю дорогу бурчав, говорив, щоб з мужиками там не гуляла, вечорами нікуди не ходила. Віра, щоб не посваритися з Іваном остаточно, погоджувалася на все, що він скаже. «Може, справді, ревнує мене чоловік, любить мене, переживає, ось і несе всяку нісенітницю», – думала вона.

Приїхавши на місце і заселившись, виявилася в номері з жінкою на два роки старшою. Ірина – яскрава брюнетка – була дуже активною. Дізнавшись, що Віра жодного разу не була в санаторії, взялася її вчити:

– На танці треба ходити обов’язково, – це теж своєрідна процедура, для тонусу і для настрою корисно. Та й з чоловіком там можна познайомитися.

– Що ти, які чоловіки? Я лікуватися приїхала по жіночій частині.

– Ха-ха-ха, тут і по жіночій і по чоловічій лікують, – зі сміхом сказала сусідка по кімнаті.

– Ні, ну, правда, я після операції, мені б здоров’я підлікувати. Та і які можуть бути гульки, якщо і зі здоров’ям проблеми, і чоловік у мене ревнивий.

– Я теж заміжня, ось приїхала від чоловіка сюди відпочити. Набрид, весь рік пику його перед собою бачу. А тут такі чоловіки зустрічаються, – Ірина мрійливо зітхнула, – я перший тиждень з Юрою гуляла, але у нього путівка закінчилася, – він додому поїхав. А тепер ось з Олександром познайомилася, ходимо разом водичку пити, по алеях прогулюється. Так що і ти давай знайомся з ким-небудь і отримуй максимальне  задоволення від відпочинку.

– Ой, ні, – занепокоїлася Віра, – це не для мене, мені б підлікуватися, а знайомитися мені ні з ким не треба.

– Ну, як знаєш, – сказала Ірина, – а взагалі, даремно поводишся, як свята.

Віра довго осмислювали «інструкцію» від Ірини. Вона зі страхом думала про те, що чоловік як у воду дивився, коли говорив про зради на курорті. «Як відчуває, хоч і не їздив ніколи в санаторій», – думала вона.

Віра вирішила виконувати всі рекомендації лікаря і ходити на процедури та навіть думки не допускала про знайомства з чоловіками. Її сусідка по кімнаті, навпаки, весело проводила час вечорами. Найбільше Вірі подобалося, що не треба готувати, посуд мити.

– Мені подобається, – говорила вона сусідці по кімнаті, – що від домашніх справ тут можна відпочити, біля плити не стояти.

– Так, в цьому плані санаторій для жінки – просто рай, – погоджувалася Ірина.

Віра майже кожен день дзвонила додому і звітувала перед чоловіком, як тут все проходить. Іван невдоволено відповідав, бурчав на дружину, говорив їй образливі слова, але Віра терпляче відповідала:

– Не переживай, нікуди не ходжу, ні на кого не дивлюся.

Так пролетіли два тижні. Віра, набравши сувенірів та подарунків чоловікові, дочці та колегам по роботі, поїхала додому. Але перед від’їздом Іван знову довів її своїми ревнощами до сліз і вона не встигла сказати, коли точно приїжджає. Та й він похапцем не уточнив.

– Та пішов ти, – відключивши телефон, подумала Віра, – всю відпустку зіпсував своїми підозрами, – хай не зустрічає, на таксі приїду.

Так вона і зробила. Раненько вранці таксі під’їхало до під’їзду. Віра затягнула валізу в ліфт і піднялася на восьмий поверх; відкрила двері своїм ключем: «спить, мабуть, як кінь, – подумала вона».

Іван і справді спав міцним сном. Але не один. Поруч з ним, в їх ліжку, солодко сопіла жінка років 25, рудоволоса і худюща. Вірі захотілося скоріше стерти цю картину перед очима: сплячого чоловіка в обнімку з чужою жінкою. Ось так ось узяти та змити все, наче й не було.

Вона схопила ковдру і зірвала її. Парочка прокинулася. Обидва сонні дивилися на господиню.

– А ти чого, вже приїхала? – запитав спросоння Іван.

Його подружка сповзла з ліжка і по стінці вислизнула зі спальні. Вірі було не до коханки, – вона кинулася з кулаками на чоловіка. Той відкинув її та, остаточно прокинувшись, став кричати, що невідомо чим вона займалася на курорті.

– Сволота ти остання, – сказала Віра, – ти знав яке у мене здоров’я і з самого початку знав, що їду я лікуватися, але прикинувся ревнивим.

Чоловік мовчки вийшов зі спальні, Віра з ненавистю зірвала з ліжка постільну білизну разом з ковдрою і подушками, зав’язала все у вузол і викинула з балкона.

– Дурепа, чи що? Чого людей смішиш ?! – закричав Іван.

– Ще одне слово і ти полетиш слідом за цією брудною білизною. Спати, їсти і взагалі жити з тобою під одним дахом я не стану. З’їжджай звідси. Розлучаємося ми. І ліжко це забирай, на якому ти з нею розважався.

Потім були вмовляння, обіцянки, Іван навіть дочку підключив до своєї сімейної драми: просив, щоб умовила матір не розлучатися.

– Навіть не мрій, – відповіла вона чоловікові, – все одно з тобою розлучуся. І запам’ятай: на курорт я тепер буду їздити щороку. Я тепер не заміжня. А ти йди до своєї рудої, – нехай вона тобі пельмені щодня ліпить та сорочки прасує.

Іван лише здивовано кліпав очима і розумів, що переборщив зі своїми ревнощами й що допустив помилку, коли привів свою знайому додому. І ще лаяв себе за те, що не уточнив дату приїзду дружини. Але тепер вже нічого не виправиш.