-Міг би й заплатити! – хитра бабуся

Сьогодні в супермаркеті була свідком кумедної ситуації. Підходжу до каси, переді мною вже стоїть молода пара, а перед ними бабуся розкладає свої покупки.Бабулька цілком така бадьора і пристойно виглядає: манікюр, зачіска, сумочка, одягнена стильно.

Касир порахувала всі її покупки і називає їй суму: 530 гривень. Бабулька простягає касирці купюру в 500 гривень і починає збирати продукти в пакет.

– З вас ще тридцять гривень, – каже касирка бабусі.

– Чого? – перепитує бабуся.

– Тридцять гривень! – повторює касирка.

– Чого чого? Я не чую! – бабулька продовжує відморожуватися. Взагалі кажучи, складалося враження, що бабулька спеціально глухою прикинулася, щоб від неї відстали. Цілих 30 гривень б зекономила.

Але хлопець, який стояв переді мною зі своєю дівчиною / дружиною, обламав бабусі всі плани:

– ЩЕ ТРИДЦЯТЬ ГРИВЕНЬ ТРЕБА! – закричав на неї хлопець і заіржав як кінь. Я аж підстрибнула від несподіванки, а біля сусідніх кас обернулися люди. Зате бабця не змогла відмазатися далі, тому що вона сама трохи дар мови не втратила від цього крику.Не почути його було неможливо.

Вона невдоволено відрахувала 30 гривень касирці і почала прилюдно соромити хлопця за хамство:

– Міг би сам ці тридцять гривень за мене заплатити! У мене пенсія вісім тисяч. Ти молодий, здоровий! А замість допомоги хамиш! Не соромно?

– Не соромно! – відповів хлопець.

Бабулька зібрала свої покупки, щось пробурмотіла про сучасну молодь і пішла геть.

З одного боку, шкода людей похилого віку. А з іншого, чому чужі люди повинні вирішувати їх проблеми, та ще й вислуховувати від них якісь закиди? Цей хлопець їй не син, не внук, він їй нічого не винен, а вона його звинувачувати почала.