– Я вам взагалі-то допомагаю! Шпалери он вам наклеїла, а ти така невдячна.

Ми з чоловіком останніх два роки живемо у моїй квартирі. Минулого місяця я вирішила потихеньку робити ремонт у своїй кухні, своїми силами й своїми руками. Помічників мені, крім чоловіка, не треба. Ми з ним сіли, обговорили все і  вибрали матеріали. Все між собою узгодили.

Вчора приїхала в гості його мама. Приїхала вона до нас в місто пройти повний медогляд, та й нас провідати. Чоловік їй розповів, що ми запланували ремонт на кухні, будемо робити те і те. Я так і знала, що даремно він розповів мамі, вона почне лізти, це в її характері. Вважає, що ми з чоловіком самі не можемо без неї зорієнтуватися.

Майже одразу почалося:

–  Я вам хочу панелі дерев’яні купити, ви не хвилюйтеся, я сама піду, виберу і сама куплю.

Я б в іншій ситуації, можливо, і зраділа б, вау, свекруха мені щось купує. Але! У мене такий характер, що я не звикла так. Мені категорично важливо, якщо я купую щось до себе у квартиру, то я сама повинна це побачити й помацати. Я навіть не допускаю її поклеїти нам шпалери. Ми з чоловіком чудово з усім справляємося.

На самому початку нашого спільного життя я допустила помилку. Ми тоді жили на орендованій квартирі, однокімнатній. Жили кілька років і за цей час шпалери в туалеті, які клеїла господиня, стали виглядати некрасиво. Я все хотіла поклеїти нові, але в той час у мене був жорсткий графік на роботі, я, приходячи додому, просто валилася з ніг. Загалом, в один прекрасний день, я прийшла з роботи, а у нас в туалеті красувалися новенькі шпалери.

Свекруха проявила ініціативу і сама все зробила. Ще хвалилася, що вона на розпродажі шпалери за 50 грн купила. Тоді, я просто подякувала їй за працю. Шпалери приклеєні були добре, туалет помітно освіжився, не соромно було віддавати ключі господині. Але тоді я ще погано знала витівки свекрухи.

Загалом, коли ми переїжджали вже в порожню квартиру моєї покійної бабусі, свекруха заголосила, що вона буде жити з нами, а після того, як я запитала, з чого це вона раптом так вирішила, мені була дана відповідь:

– Я вам взагалі то допомагаю! Шпалери он вам наклеїла, а ти така невдячна.

Я віддала їй 500 грн за ті шпалери й за роботу, вона не стала брати. Чоловік стояв і дивився на нас, але я продовжила говорити спокійно. Спокій і холоднокровність найкраще в такі моменти допомагає:

– Попрошу вас у моїй квартирі, без мого дозволу і без мого відома більше нічого не робити. Я сама з усім справляюся і допомагати мені не потрібно, а якщо буде потрібно, я обов’язково до вас звернуся.

Я чітко тоді озвучила свою позицію, що б надалі, мене не ставили в незручне становище. Мені за 50 грн шпалери поклеїли, хоча я не просила, а я натомість повинна надати житло людині.

Нерівноцінний обмін виходить.