Я даремно злилась на чоловіка через його хобі

Мій чоловік захоплювався нумізматикою ще до одруження. Якщо не помиляюся, то перші монети йому привіз батько з відрядження.

З роками його колекція тільки росла. Відсотків 10-20 від зарплати він постійно витрачав на нові монети. Час від часу на цьому грунті виникали скандали. Особливо важко було в кінці дев’яностих і 2003-му році.

Потім я змирилася з цим хобі, яке витягало гроші з сімейного бюджету. Все ж чоловік не зловживає алкоголем і навіть не курить. Якось я просто подумала, що нумізматика робить чоловіка по-справжньому щасливим. І це добре. Все змінилося рік тому, коли захворіла старша дочка. Мені довелося взяти відпустку без збереження зарплати, так як ми багато часу проводили в лікарнях, нескінченні аналізи, переїзди і нарешті їй поставили діагноз: хронічна ниркова недостатність в термінальній стадії.

Нам була потрібна дорога операція з трансплантації нирки, тривалий курс реабілітації для дочки, якщо все складеться вдало.

Виходу не було – потрібно було продавати квартиру і переїжджати до батьків. Я вже домовилася з мамою, що ми переїдемо до неї, коли чоловік сказав, що знайшов гроші. Не стала уточнювати звідки гроші. Тоді було зовсім не до цього, але одним тягарем на душі стало менше.

Я зрозуміла, де чоловік взяв гроші. Після приїзду додому у чоловіка на столі лежала монетка. Він просвердлив в ній дірочку і зробив з неї кулончик для доньки. Виявилося, що чоловік продав майже всі монети, які колекціонував все своє життя. Залишилася одна візантійська монета достоїнством в 40 нумієв, яку не хотіли купувати навіть за півціни (близько 200 гривень). Чоловік подумав, що нехай залишиться як пам’ять. Продавати не став.

Бачу, що іноді чоловікові нічим зайнятися вечорами у вихідні дні. Раніше він сидів на форумах і магазинах нумізматів. Прицінювався, щось вичитував, торгувався. Зараз взагалі не займається цим. Ймовірно сумує за колекцією, хоча виду не подає. Думаю, що кожен би нормальний батько без роздумів обміняв би що завгодно за здоров’я своїх дітей.