– Це не ваша кімната. Це кімната для нашої майбутньої дитини. І ми не планували, що там ще хтось буде жити.

Моя співробітниця Таня минулого року вийшла заміж. Свого чоловіка вона знала ще зі шкільних років, а ось маму його до заміжжя ніколи не бачила.

Вона жила окремо від сина, в іншому місті, а тому дуже рідко приїжджала, відвідати бабусю і сина. Кожен її приїзд був скоріше для галочки. Ніяких подарунків вона не привозила, приїде, поживе в них пару днів і знову її пів року не видно. У неї там особисте життя.

Хлопець виріз та одружився з Тетяною. Вони щасливо прожили три місяці, поки свекруха не заявилася на порозі Тетяниної квартири.

–  Так, хороші мої, я поживу поки у вас, не переживайте, ви мені не заважаєте.

Таня подивилася на чоловіка, а той лише знизав плечима.

– І як довго ти зібралася з нами жити, мамо? – запитав син.

– Так зараз роботу знайду і з’їду … Ну або мужика – розсміялася свекруха.

Виділили вони їй дитячу кімнату. Планували дитину, але поки завагітніти не виходило, нехай поживе.

Пройшов тиждень. Потім другий. Свекруха цілими днями лежала в кімнаті й не дуже шукала роботу. Таню  це почало діставати і вона, дочекавшись моменту поки вони залишаться вдвох,  запитала свекруху:

– Ви собі роботу взагалі шукати збираєтесь?

– А що таке, люба? Хіба я тобі заважаю? Живу тихенько у своїй кімнаті.

– Це не ваша кімната. Це кімната для нашої майбутньої дитини. І ми не планували, що там буде жити хтось інший.

– Таню,  ти повинна бути мені вдячна, що я тобі такого чоловіка виховала. Дитинку народите, вона все одно окремо не зможе спати, поставите ліжечко до себе.

Тут Таня вже скипіла. Якщо у неї такі плани, то значить і переїжджати від них вона не збирається.

– Значить так! Чоловіка мого виховала бабуся, я знаю його зі школи, а вас я ніколи не бачила. Наскільки мені відомо, грошима ви теж не забезпечували ні чоловіка, ні бабусю. Так що вдячна я тільки бабусі й допомагаємо їй, чим можемо. Квартира це моя. Мені її батьки купили й жити я тут планую тільки з чоловіком, так що, дорога моя свекрухо, двері там!

Свекруха ще довго лаялася, мовляв, вона цього так не залишить, але через пару годин вона пішла. А ще через пару годин прийшла бабуся.

Таня налила їй чаю і вони говорили. Виявилося, що свекруха вже поїхала назад, але при цьому вона сказала бабусі, що все одно доб’ється, що б їй виділили половину від квартири. Таня так і не зрозуміла, з якого дива. Коли чоловік прийшов з роботи додому, Таня розповіла все, як воно було.

Чоловік лише знизав плечима:

– Вона сама у всьому винна.