– Сказала, що від дитини позбудеться, якщо буде не так, як вона хоче. Що вона за матір, раз їй в голову така думка прийшла?

Нещодавно мій старший брат повідомив нам з мамою радісну новину – скоро він стане татом. У зв’язку з чим він і його дружина Оля попросили у мами розміняти її квартиру. Вони вирішили народжувати дитину тільки у власній квартирі.

– А що, своїми силами заробити на квартиру і в ній народжувати – не судилося? – запитала я.

– Віка, ну навіщо нам з тобою 3 кімнати? Нехай у молодих квартира буде, нам і однокімнатної на двох вистачить. – мама не дала відповісти Олі та Антону, сама влізла.

– А якщо я народжу? Будемо втрьох в однокімнатній жити? – не відступала я.

– Віка, а ти не думала, що це буде твоя проблема? – гордовито запитала Оля.

– Ну звісно, твоя дитина – проблема моєї мами, а моя дитина – моя проблема? Так виходить?

– Я не те хотіла сказати, я мала на увазі зовсім інше. Ось коли ти завагітнієш, тоді й будеш думати, де ви житимете. Можливо, у тебе чоловік з квартирою буде? – припустила Оля.

– Мамо, я – проти! Антон – чоловік, нехай бере іпотеку!

– Віка! Я ж не просто так квартиру розміняю, там  мій онук чи внучка жити буде!

– А я – твоя дочка! І коли у мене буде дитина, ніхто не заборонить тобі з нею бачитися, в разі розлучення. А ще, якщо вони розлучаться, то Антон прийде жити до нас, в однушку. А ти не побачиш ні внука, ні квартири! Мамо, ну як ти не розумієш! – я схопилася і пішла до себе в кімнату.

Мама з Антоном і його дружиною нашіптувалися ще хвилин сорок. Після чого вони пішли, а мама зайшла до мене і ще раз спробувала переконати в доцільності розміну квартири. У неї це не вийшло, тоді мама важко зітхнула і сказала:

– Ми все одно переїдемо, хочеш ти цього чи ні!

Тоді я вкрала у мами паспорт. Так – некрасиво. Але так я могла хоча б виграти час, адже Оля почала ходити до нас, як на роботу. Вона показувала мамі оголошення з варіантами розміну. Здебільшого варіанти були такі: їм – хороша двушка, а нам з мамою – студія або щось в жахливому стані, на що гроші залишаться.

Справа дійшла до показів нашої квартири і навіть знайшовся покупець, готовий негайно дати мамі гроші. Але не склалося – мама виявила «втрату» паспорта. А поки вона його відновлювала, ситуація прояснилася.

Іноді з дружиною приходив Антон. І швидкому розміну він був не радий. Коли мама зі своєю невісткою в черговий раз міркували, як би краще розмінятися, Антон у мене запитав:

– Ти справді думаєш, що ми розлучимося?

– Тобі скільки? 32? Пригадай, скільки твоїх друзів розлучилося за останні 2-3 роки? І скільки з них не виявилися викинутими зі шкарпетками в руках? Он, Іван розлучився, квартиру своїх батьків дружині колишній віддав, а вона тепер там живе з новим чоловіком і народжує нових дітей. А Іван знімає житло,  адже іпотеку йому не дають. А дружина твоя – сам знаєш яка. Їй би свою п’яту точку тепліше влаштувати, на інших – плювати.

– Так, я розумію. Просто Оля сказала, що народжувати не буде, якщо ми знімати будемо. Слухай, адже можна обидві квартири на маму оформити? Ми з Ольгою іпотеку візьмемо, поки будемо в маминій жити, а нашу здавати. Так значно краще буде, як думаєш?

Ура! У мого брата є мізки! Не все втрачено!

– Так звичайно краще. Три квартири в сім’ї краще, ніж дві. Та й, в разі чого, вам буде куди з нею роз’їхатися.

– Я поговорю з Ольгою.

Через тиждень після цієї розмови Антон повернувся додому з речами. Оля не погодилася оформляти квартиру на свою свекруху і відмовилася брати іпотеку і виплачувати її разом з чоловіком. Я її розумію – набагато простіше прийти на все готовеньке, ніж працювати разом з чоловіком заради спільного майбутнього. А ось якби мені запропонували такий варіант – я б вхопилася усіма руками й ногами.

– Сказала, що від дитини позбудеться, якщо буде не так, як вона хоче. Що вона за матір, раз їй в голову така думка прийшла? – поділився брат. – Якщо зараз, коли дитина ще навіть не народилася, вона мене шантажує, то що потім буде?

Антон розлучається. Оля вирішила до останнього битися за їх спільне майно – машину, яку Антону подарував наш дядько на весілля. Народжувати, бувши матір’ю-одиначкою, Оля відмовилася, хоча брат був готовий повністю забезпечувати їх дитину. Від пропозиції народити та віддати дитину батькові Оля відмовилася.

Мене, за всі мої хитрощі, мама виставила з дому, хоча Антон намагався за мене заступитися. Незважаючи ні на що, я впевнена, що вчинила правильно.

Ось якби Оля була нормальною дівчиною – я б і слова проти не сказала. Адже вони з нами жили, коли тільки зійшлися. І чого там тільки Оля не витворяла. А потім, коли вона сама вирішила від нас з’їхати, всім ходила і розповідала, як її бідну-нещасну свекруха-мегера вижила.

Мама сказала, що якби я не влізла, у неї був би онук. Ага, був би. Я впевнена, що через пару років після покупки квартири, Оля виставила б мого брата, подала на аліменти та зажила б своїм життям у квартирі, яка дісталася їй просто так. А якщо врахувати, як Оля ненавидить мою маму, то ніколи б вона не бачила внуків.