Вона і тут нас знайшла

З Вірою я познайомилася в дитячому саду, куди ми водимо наших дітей. Приїжджаємо ми голодні, тому що діти снідають в саду, а нам не хочеться витрачати дорогоцінний ранковий час на їжу. Снідаємо ми після того, як успішно відправимо дітей в садок. Іноді ми разом їздимо в якусь кав’ярню, де спокійно снідаємо і говоримо про життя.

Так в один із днів я дізналася, що перша дитина Віри – дочка, якій зараз 8 років, з’явилася у неї від одруженого чоловіка. Так, вона була молода, дурна і вірила, що зустріла свою любов, а дружина – це нічого, посунеться. Але дружина не посунулася, чоловік з нею не розлучився, а Віра виявилася від нього вагітна. Дитину вона вирішила залишити (і не шкодує, дочка – чудо!). Від батька дитини нічого не вимагала, налаштувалася справлятися сама.

Але тут на горизонті з’явилася мати одруженого мужика. Вона якимось чином дізналася, що у її сина є коханка, яка завагітніла, знайшла Віру і почала влаштовувати їй справжній терор. Надзвонювала, приходила додому, обзивала всякими нехорошими словами, доводила вагітну Віру до сказу, вимагала зробити аборт. Але Віра не здалася.

Потім вона з матір’ю переїхала, народила, стала дочка виховувати. Всі контакти з тим мужиком і його матір’ю, на щастя, втратила.

Минуло кілька років, Віра вже вийшла заміж, народила сина, якого зараз водить в садок. Все у неї супер!

І ось не так давно їй дзвонить мати того мужика, яка її довгий час гнобила. І вся така привітна і радісна, як ніби рідна. З’ясувалося, що пару років тому її син розлучився, а дружина була не місцевою, тому вона забрала дітей і свої манатки, та й поїхала звідти до своїх батьків. У літньої жінки просто забрали внуків!

І тут вона згадала, що у її сина була коханка, яка народила від нього дочку. Тобто по суті дочка Віри – її рідна внучка, нехай і народжена поза шлюбом. Ну і вирішила, раз тих внуків у неї забрали, налагодити відносини з «новою» внучкою – донькою Віри, яку ігнорувала всі ці роки.

Однак Віра з принципу не хоче підпускати її до дочки. Може вона і права і така родичка даром не потрібна.

Але якщо бабуся усвідомила, що поводилася жахливо, хоче тепер все виправити, тоді має сенс дати їй шанс? Адже буває так, що люди змінюються. Або це не той випадок?