Чоловік не хоче розуміти, що я не люблю його дітей від першого шлюбу

Ще до нашого спільного життя я знала. що в мого чоловіка був невдалий шлюб і в цьому шлюбі були діти. Але я не думала,що це може стати такою проблемою для нас. Я не розумію свого чловіка і його вимог.

Йому чомусь здається, що я повинна любити його дітей від першого шлюбу . І мені щиро важко зрозуміти, що діється у нього в голові, коли він мені це каже. Звичайно, я розумію, що це його діти, але чому я повинна їх любити? Я готова зрідка виховувати їх, якщо того вимагатимуть обставини, але подарувати материнську любов я готова тільки своїй дитині.

Розумію, що може чоловікам важко це зрозуміти і він вважає мене безсердечною, але інакше ніяк. Адже це базова установка, що жінка здатна полюбити тільки свою рідну дитину. Готова припустити, що голова чоловіків працює трохи інакше, ніж наша, але це зараз не має ніякого значення. Найцікавіше в цьому те, що я намагалася з ним поговорити.

Він начебто слухає і розуміє мене, але його вчинки свідчать про протилежне. Виникає відчуття, ніби він не тільки мене не хоче розуміти, а й ніколи не зможе. Адже йому здається, що його діти є прямим продовженням його. Однак це не так. Діти – це не їхні батьки і їх неможливо любити так само. І хоча я розумію, що говорю досить цинічно, але інакше висловити свою точку зору я не можу.

На мене ще намагається тиснути його мати, яка чомусь вирішила, що не тільки має право втручатися в наше життя, але і здатна зрозуміти мене. Цій жінці дійсно здається, що якщо вона колись народила, то тепер розуміє всіх людей, у яких виникають проблемами з дітьми. Її поради так і вклинюються в наше життя. У мене відчуття, ніби вона спеціально це робить. Не здивуюся, якщо скоро почне приїжджати до нас і ліпити на холодильник записки, в яких будуть її чергові моралі.

Мої батьки мислять приблизно так само, тому я навіть не можу прийти за порадою в власний будинок. Він на час став для мене чужим, навіть ворожим. За деякі мої висловлювання на адресу цих дітей мене так і норовили вигнати. Добре, що вдалося вчасно взяти слова назад і нічого страшного не сталося.

Благо мої подруги мене розуміють і намагаються підтримати. Жодна з них навіть натяку не дає на те, щоб я спробувала прийняти цих дітей, як своїх, хоча серед них є і розведені з дітьми. Вони прекрасно мене розуміють і говорять, що полюбити можна тільки власних дітей. У такі важкий життєві моменти я дуже вдячна, що вони у мене є. Адже по суті – це єдина підтримка. Так чи інакше, але я щиро вірю, що повинна переконати свого чоловіка в правильності своєї точки зору.