Чому внуки не люблять сучасних бабусь?

Дочка моєї подруги відмовляється спілкуватись з бабусею, не хоче допомагати їй ні в домі ні на дачі. А мама подруги ображається і не розуміє,чому 13-річна онука її не любить.

Народилася дівчинка раніше терміну, слабенька, хворіла постійно, батьки з нею намучилися страшно. Бабуся одразу зайняла принципову позицію: до мене не звертайтеся, навіть півгодини НЕ посиджу, ні годувати, ні гратись, ні гуляти не буду – все самі. У мене своє життя, у вас своє.

Тепер дівчинці виповнилося 13, вона зміцніла, виросла і … Бац! Вона, виявляється, має любити і поважати бабусю, вислуховувати її маразми, приходити в гості, допомагати по господарству і радіти цьому факту!

Бабуся ж дуже дивується, що для внучки вона чужа людина. Але її думку дівчинка в розрахунок не бере і взагалі на контакт не йде, говорить односкладовими фразами, щоб від неї відстали швидше.

Подруга розповідає, що батьки відправляли її в село на все літо, а іноді ще й на зиму. Тому що, то будувалися, то працювали, і у неї було зовсім інше ставлення в бабусі і дідуся.

Вона дуже ображена на свою матір і прекрасно розуміє дочку, до того ж у тої почався перехідний вік, і тиснути на неї марно, чого бабуся не розуміє. Розповідає, що коли бабуся приходить до них у гості – всім це спілкування в тягар і всі тікають з дому. Що робити не знає, з бабусею терпіння вже закінчується, але позбутися спадкової квартири теж не хочуть.

Я не знаю, що їй порадити. Намагатися змусити дитину спілкуватися, по суті, з чужою їй людиною неможливо, та й пояснити їй, що від цього залежить матеріальне становище їхньої сім’ї в майбутньому, теж нереально, в такому віці вони всі максималісти. А бабуся їх вже знаходиться в першій стадії маразму, походу, якщо не розуміє таких речей.

Я все розумію, старших треба поважати і все таке. Але є одна обмовка, як мені здається, має бути за ЩО, хіба ні?