Застукала чоловіка в ресторані з “коханкою”…

З чоловіком ми знайомі два роки. Одружились майже рік назад. Вдвох працювали, жили в орендованій квартирі та збирали гроші на свою власну. Жили ми дуже добре до недавнього часу.

Минулого місяця чоловік почав поводитися дуже дивно. Почав затримуватися допізна на роботі, став йти в іншу кімнату, відповідаючи на телефонний дзвінок. У нього збільшилися витрати. Ну все, думаю, коханку завів.

Знаючи, що це дуже негарно, я все одно вирішила простежити за чоловіком. Взяла у подруги довгий плащ, купила капелюх з широкими полями, наділа сонячні окуляри на половину обличчя. Гра в приватного детектива почалася. Чоловік, вийшовши з роботи, сів в машину і поїхав в протилежному від дому напрямку. Я, перебуваючи в таксі прямо за його машиною, йому зателефонувала і запитала: «Де ти?»

– Люба, у мене завал на роботі, буду пізно, цілую, пробач, але я зайнятий.

Ну гаразд, думаю. Зараз зустрінешся зі своєю коханкою, тут то я вас тепленьким і візьму. Чоловік припаркувався біля квіткового магазину і, вже через пару хвилин, вийшов звідти з букетом. Звичайно, такі букети купувати – ніяких грошей не вистачить, у дружини просити доводиться. Чоловік під’їхав до звичайної дев’ятиповерхівки, з під’їзду вийшла жінка.

Зрадник вискочив з машини, поцілував розлучницю і відкрив їй пасажирські двері. Мені ніколи не відкривав, а тут прямо вихованим став. Насилу стримавши порив вийти з таксі на розборки прямо зараз, я вирішила подивитися, куди відправляться голубки.

О, ресторан. Ще й наш улюблений. Ніякої фантазії у мужика – йде  перевіреною доріжкою: квіти, ресторан. Далі що? Готель?

Парочка розташувалася за столиком і, посміхаючись, весело спілкувалася. Але ж дамочка вже не першої свіжості. Фу, на старших потягнуло чи що? Чого йому не вистачало? Красива, готую, голова не болить. Мозок чайною ложкової не їм.

Я замовила собі вина і спостерігала далі. Він її моїм улюбленим вином напуває. Як тільки посмів, зрадник. А  вдома мені посміхається, каже що любить. А сам? Пара келихів вина додали мені хоробрості. Я рішуче встала і попрямувала в бік підступного зрадника і його супутниці. Підійшовши до їхнього столика і побачивши, що вони тримаються за руки, я втратила контроль над собою.

У пориві гніву, я схопила тарілки з їжею і перевернула їх вміст на голови цих аморальних людей. Жінка схопилася:

– Ви що, божевільна? Ви що робите?

Я зняла капелюха, окуляри і сіла за їх столик, пославши чоловікові свою найчарівнішу посмішку.

– Не чекав, коханий? Тобі йдуть спагетті в волоссі. У мене на вухах така ж локшина висить? Втомився, працюєш, бідненький. Ти вже вибач, що відірвала тебе від «роботи», більше я тебе не потурбую. Ніколи.

Я встала і зібралася ефектно піти, але була зупинена криком чоловіка:

– Ану сіла! Швидко!

Так що він собі дозволяє? Сидить, розпиває вино з якоюсь жінкою в «нашому» ресторані та ще й на мене кричить, ніби це я йому зраджую. Я відкрила рот, щоб розповісти чоловікові все, що я про нього думаю, але не встигла.

– Люба, ця жінка – моя мама. Мамо, ця божевільна – моя дружина. Зазвичай вона себе так не веде, тому зараз вона сяде і пояснить нам, що за цирк вона тут влаштувала. Я слухаю!

Мама? Це його мама? Так, що я знаю про свекруху? Коли чоловікові було 16, вона вийшла заміж і поїхала з чоловіком до Іспанії, залишивши сина зі своєю мамою. Справно дзвонила і переказувала гроші. На наше весілля не приїхала, тому що доглядала за хворим чоловіком. Ну я і дура!

– Доброго вечора, Марта Вікторівна. Рада з Вами познайомитися, багато про Вас чула. Прошу вибачення за це прикре непорозуміння, я все не так зрозуміла.

Свекруха з чоловіком переглянулися і засміялися.

– Браво, синку. Твоя дружина продовжила нашу сімейну традицію.

Коли напад сміху закінчився, чоловік розповів мені. що його мама при знайомстві з його бабусею, випадково пролила на свою свекруху тарілку борщу. Я теж посміялася, за компанію. Так, бувають  в житті збіги.

Після повернення додому, чоловік пояснив мені, чому приховував приїзд своєї мами. Їй від чоловіка залишилася хороша сума грошей, і вона вирішила купити нам квартиру. Ось чоловік і мовчав, сюрприз хотів зробити. А я, дурна, придумали собі казна-що.