– Твоя дружина дуже багато їсть! – Почула я розмову свекрухи з моїм чоловіком. Ну я й відучила її рахувати шматки в моєму роті, а заодно і чоловіка провчила
Так вийшло, що нам довелося жити разом зі свекрухою на моїй території, хочеться не хочеться, довелося забрати її до себе. Жінка скупа, складна, дуже високої думки про себе, повний абзац, коротше кажучи.
Ми з чоловіком жили в достатку, обидвоє працювали, на їжі не економили, що хотілося, то й купували. На сніданок я зазвичай варю кашу, і швидко і ситно, і бутерброди роблю із сиром та ковбаскою.
– Оленка, – першого ж дня заявила Ольга Янівна – раз зварила кашку, навіщо ще бутерброди робити?
– Щоб ситніше було.
– Каші досить, а бутерброди можна з’їсти на ланч.
– Якщо не бажаєте бутерброди, залиште на потім, а нам цілий день працювати.
Свекруха склала губки гузочкою і вийшла з кухні.
Наступного дня, прийшовши з роботи, я, як звичайно, стала заварювати чай і почула на свою адресу:
– Ти стільки заварки кидаєш, що полк солдатів можна напоїти!
– Ви знаєте, Ольга Янівно, я люблю пити міцний чай, а не мутну воду.
Знову образа та відхід з кухні. Нічого, переживемо! Далі більше, тільки я прийду на кухню, вона тут як тут:
– Навіщо ти стільки овочів у суп кладеш? На цю каструлю достатньо однієї моркви та цибулини.
– Навіщо ти всі цукерки у вазочку висипаєш? Так вони швидко закінчаться.
– Навіщо ти купуєш стільки фруктів, вони зіпсуються.
– Не встигнуть вони зіпсуватися, ми їх з’їмо або шарлотку зробимо.
І так кожного дня. За столом стало незатишно та тривожно. Кожен шматок проводжався таким поглядом, що просто пропадав апетит. Розмова з чоловіком ні до чого не привела:
– Вона літня людина, звикла на всьому заощаджувати, тому й чіпляється.
– Але мені щось від цього не легше! Мені неприємно, що мене постійно намагаються змусити робити те, чого не хочу. Вона, можна сказати, рахує шматки, що я проковтнула.
– Ну, не перебільшуй, не бери близько до серця.
Я ж чула його розмову з мамою, коли вона скаржилася на моє ненажерливість. І там він залишився осторонь, і нашим і вашим вирішив зіграт. Але я не збиралася ні під кого підлаштовуватися і вирішила з мамою поборотися її ж методами.
Наступного дня, як тільки вона вмостилася перед телевізором я підійшла і вимкнула його;
– Світла багато нагорає, треба заощаджувати.
На інший день;
– Ви, Ольга Янівно, багато зубної пасти на щітку кладете, не встигаю купувати…
– Цукру поменше сипте, дуже витрата велика…
– А навіщо ви два яйця б’єте? Одного цілком достатньо.
Свекруха спочатку дивувалася, потім сердилась, потім намагалася поскаржитися синові, але він тримав нейтралітет. І нарешті до неї щось, мабуть, дійшло. Не минуло й тижня, як ми стали найкращими подругами, а її синочка та мого чоловіка стали ганяти і в хвіст і в гриву. А нічого підлабузнити і крутити хвостом. Правильно, дівчата?