Я допомагаю мамі-пенсіонерці грошима, а вона віддає їх моїй молодшій сестрі

Нещодавно моя старенька мама вийшла на пенсію. Я її давно вмовляла це зробити – минулого місяця їй як-не-як виповнилося вже сімдесят шість років. Вона працювала бухгалтером, її там не надто напружували, але вона все одно сильно втомлювалася.

– Мамо, ну що тобі заважає піти на пенсію? Якщо боїшся, що грошей не вистачатиме, то я тобі допоможу у всьому. За це можеш точно не хвилюватися, – умовляла маму я.

І нарешті мені вдалося її переконати. Кілька місяців тому мама звільнилася з роботи та почала задовольнятися заслуженим відпочинком.

Ми, звичайно, завжди були вражені, що пенсія мами становила всього сім тисяч. Вона все життя пропрацювала на серйозній посаді, а останніх тридцять п’ять років – так і взагалі на одному місці. І ось така подяка, що називається.

Але це було неважливо, я у будь-якому разі, як і обіцяла, почала мамі допомагати. Видавала їй щомісяця ще приблизно тисяч п’ять. На дванадцять уже можна було прожити пенсіонерові. Та й на що їй було витрачати гроші? Харчування, ліки та й усе. Комунальні послуги я за неї, до речі, оплачувала окремо.

– Ой, доню, що б я без тебе робила? Може, поменше мені грошей даватимеш? Куди мені їх витрачати стільки? – соромилася мама.

Я відповідала, що для мене ця сума не була відчутною. А вона могла б впевнено та комфортно почуватися. Та й мені не вперше було допомагати комусь із родичів.

У мене ще є молодша сестра, яка ніяк себе не може знайти в цьому житті. Роботи у неї періодично немає, навіть за квартиру нема чим платити. Так що іноді я їй підкидаю грошенят. Але сильно з цим не стараюся, бо вона точно сяде мені на шию.

І ось нещодавно я була в гостях у мами.

– Ну як, вистачає тобі грошей, все гаразд? – поцікавилася я.

Мама відповіла, що більш ніж вистачає. Потім їй хтось подзвонив на телефон, вона пішла в іншу кімнату поговорити. А я вирушила на кухню, щоб узяти з холодильника чогось холодненького попити.

І вкрай здивувалася, побачивши в холодильнику якийсь мізерний запас продуктів. Єдине, що там було, це сир, молоко та десяток яєць. Не було навіть м’яса, яке мама завжди дуже любила. А ті продукти, які були у холодильнику, були якихось бюджетних виробників.

Коли мама повернулася до кімнати, я не посоромилася поставити це запитання.

– Мамо, я тут у холодильник заглянула. Чого ти собі нормальної їжі не купиш? Я ж тобі лише три дні тому гроші видала, – почала я.

– Та я ще не встигла в магазин толком сходити і купити продуктів, – було видно, що мама лукавить.

– А чим ти займаєшся цілими днями на пенсії, що ти не маєш часу в магазин навіть сходити? Може, почуваєшся погано? Не соромся, кажи, як є. Ми ж тобі завжди допоможемо, – відповіла я.

Мама стверджувала, що почувається нормально. Просто справді не встигла закупитись продуктами на наступний тиждень. За її тоном я вже розуміла, що мама мені бреше.

– Так, тільки не кажи мені, що ти дала грошей Олені – здогадалася я, натякаючи на свою молодшу сестру.

– Ну гаразд, гаразд, зізнаюся. Вона просто з чергової роботи пішла. Цього місяця їй треба якось перебитися, – зізналася мама.

– А, то ця ледарка тепер і в мене, і в тебе гроші братиме? Мамо, я тобі грошей дала виключно на твої потреби. Бо на одній пенсії ти не проживеш. І ти тепер будеш їсти всяку отруту, доки Олена сидить удома без роботи? – рознервувалась я.

Мама намагалася мене заспокоїти, але вже було пізно. Більше ні копійки не дам молодшій сестрі – мабуть вже доросла, нехай сама розбирається зі своїм життям!

А мамі купуватиму всі продукти та ліки самостійно і привозити їй у готовому вигляді. На свою пенсію нехай купує що захоче. Інакше моя допомога точно йтиме не їй.