Зовиця брехала, що живе в злиднях, хоча жила набагато краще за нас. Ще й гроші постійно просила

Сестра чоловіка всіх за ніс водила, всім брехала. А за фактом живе краще за багатьох!

Вийшло так, що батьки чоловіка розлучилися, коли діти ще ходили до школи. Чоловік навчався у п’ятому класі, а його сестра у другому. Тобто їхні думки під час розлучення ніхто не запитав.

Логічно було б, якби з татом залишився син, а з мамою дочка, та батьки розділили дітей інакше. Чоловік мій залишився при мамі, а його батько із сестрою поїхали на батьківщину батька, на інший кінець країни.

З батьком чоловік не дуже спілкувався, а ось із сестрою років із двадцяти почав підтримувати зв’язок. Начебто вона перша вийшла на контакт, відтоді й спілкувалися.

Але спілкувалися лише по інтернету чи по телефону, зустрітись все ніяк не виходило. По-перше, відстань велика, а по-друге, то часу не було, то грошей, то ще чогось.

Чоловік навіть на похорон батька не потрапив, бо всі гроші відправив сестрі для організації похорону, а самому їхати не було на що.

Я заочно теж була знайома із зовицею. Не скажу, що в мене до неї були якісь теплі почуття. Як не зателефонує вона своєму братові, так постійно скарги з натяком “дайте грошей”.  У зовиці троє дітей, на яких вона постійно і клянчить гроші.

І сама вона вся хвора, і чоловікові з роботою не щастить, а ще чоловік випиває, будинок їхній, який у спадок чоловікові прийшов, розвалюється, і немає там ні води, ні зручностей, тільки електрика.

Слухати її було нудно, тому я намагалася кудись йти на час їхньої розмови. Чоловік щиро вірив у все, що сестра йому вішала на вуха.

І грошей він їй відправляв, і посилки з усілякими подарунками, загалом, на нещасну сестру грошей він витрачав вагон і маленький візок.

Ми з ним не раз через цю допомогу сварилися. Ми самі не в шовках ходимо, не із золота їмо, щоб такі суми відправляти на потреби родичів, які “голодують”.

– У неї діти, вона не може все кинути і йти працювати! А з чоловіком їй не пощастило, але вже який є, – завжди виправдовував її чоловік.

У мене не було доказів, що чоловіка водять за ніс, але відчуття, що саме так, було. Тільки чоловікові про це не скажеш, він взагалі при натяку на те, що сестра йому бреше, починав психовати.

От якби була жива свекруха, то можна було б у неї спитати. До речі, і свою маму чоловік ховав своїм коштом, зовиця традиційно заявила, що грошей немає.

Мабуть, чоловік ще довгі роки спонсорував би сестру, якби не щасливий випадок, який дозволив йому все побачити на власні очі.

Чоловіка направили у відрядження до міста, яке всього за дві години їзди від місця проживання зовиці. Чоловік твердо мав намір приїхати, щоб побачитись і допомогти сестрі, чим зможе.

Їй він про це вирішив не казати, сюрприз хотів влаштувати. Ну що сказати? Сюрприз вдався. Причому, і для чоловіка, і для його сестри. Приїхав мій чоловік під великим враженням.

Він чекав побачити халупу на останньому подиху, як сестра це все описувала, а побачив добротний будинок за міцним парканом.

Спочатку вирішив, що адресою помилився, але адреса збігалася, сестра йому дала цю адресу для посилок. Вирішив поцікавитись у господарів будинку, як так вийшло.

Відкрила сестра, яка його не одразу впізнала. Та й він її не відразу впізнав. А далі німа сцена. Ох, як би я хотіла на власні очі побачити цю картину!

Коротше, з того, що розповідала зовиця, правдивою виявилася адреса і троє дітей. Ні безробітного чоловіка любителя випити, ні хати, що розвалюється, ні злиднів. Нічого не було.

Чоловік мій встиг поспілкуватися з чоловіком зовиці, який був зовсім не в курсі, що в нього сім’я буквально виживає. Але це вже інша розмова.

Повернувся мій чоловік додому під великим враженням. Йому і прикро, і кумедно, і взагалі незрозуміло. Але тепер із своєю сестрою він не спілкується. Загнав її скрізь до чорного списку, намагається забути.

Мені складно його не пиляти, як згадаю, які гроші він своїй сестрі відправляв, так трясе. Але добивати його зараз скандалами підло, йому й так важко.