Мій наречений казав, що їздить до сестри, а потім я дізналася, що вони навіть не родичі

Після першого розлучення я майже чотири роки ні з ким не зустрічалася. А потім познайомилася з Валерою, і ми вже за місяць вступили у стосунки.

Мій перший чоловік був тяжкою людиною. Вічно втомлений, незадоволений. Він постійно бурчав і ні на що, крім роботи, пива та дивана, він не мав сил.

Ми із ним практично нікуди не ходили. Коли я почала розуміти, що наш шлюб поринув у рутину, то пробувала якось оновити наші стосунки.

Купувала гарну білизну, намагалася витягнути чоловіка на концерт, чи покататися на квадроциклах, чи пограти у пейнтбол. Але його не цікавило нічого! Лежати на дивані та дивитися серіали – ось межа його мрій.

А Валера виявився повною його протилежністю. З ним ніби з’явилося друге дихання. Він взагалі не вмів сидіти на одному місці. Це виявлялося у всьому, навіть у його роботі. Валера постійно катався до різних міст.

Особливо часто він їздив у місто, де мешкала його сестра. У неї зазвичай і зупинявся. Валера казав мені, що вони дуже близькі, і сестра для нього – найкращий друг.

А коли мій коханий повертався додому, то замість того, щоб відпочивати та лежати на дивані, витягував мене кудись. За ті неповні два роки, що зустрічалися, я побувала в більшій кількості місць, ніж за попередні десять років свого життя.

Він витягав мене у походи. Спочатку у невеликі, потім масштабні. Ми багато каталися на велосипедах, пішли пішки. Щовихідних я відкривала для себе якийсь цікавий бар або ресторан.

В одному з таких барів Валера і зробив мені пропозицію. Це було дуже красиво, він замовив у рок-гурту, який виступав того вечора, пісню, присвячену мені. Звісно, ​​я погодилася.

З весіллям ми вирішили не поспішати, але я все одно потроху займалася різними організаційними питаннями. Якось поїхала в гості до його мами, щоб уточнити список гостей. Ми з нею добре спілкувалися, вона навіть дозволила називати її просто на ім’я – Наталя.

– Ну, сестра, я думаю, точно приїде, – сказала я під час обговорення списку гостей.

– Яка сестра? – здивувалася Наталя.

Я здивовано подивилася на неї, не розуміючи, чому вона забула про свою дочку.

– Ну Анна, – уточнила я.

– Ааа, – засміялася вона. – Анна! Так вона зведена сестра.

З’ясувалося, що Наталя народила Валеру від чоловіка, з яким вони не були одружені. А коли синові було шість років, вона зустріла свого другого чоловіка – батька тієї самої Анни. Їй тоді було чотири роки. Наталя вийшла за нього заміж, і вони прожили аж до його смерті. Її чоловік помер кілька років тому.

– А Валера ніколи не казав, що Анна – його зведена сестра, – задумливо сказала я.

Моя майбутня свекруха знизала плечима.

– Ну, вони з Валерою виросли разом і у них завжди були добрі стосунки, – сказала вона.

Після цієї розмови я серйозно замислилась. А чи не приховує від мене наречений ще щось? Вирішила порадитись із подругами.

І більшість із них сказали, що це ненормальна ситуація, що мій наречений часто і довго зупиняється у дівчини, яка йому навіть не родичка.

Тому я вирішила поговорити про це із самим Валерою. Але він тільки засміявся мені в обличчя.

– Та ми з нею разом ще в дитячий садок ходили! – сказав він. – Я вважаю її своєю сестрою. І не казав, що вона зведена, бо Анна для мене як рідна.

– Хочеш сказати, що між вами ніколи нічого не було? – запитала я.

– Ні! – швидко відповів Валера, але мені здалося, що він якось дивно відвів очі.

І тепер я не знаю, що робити. З одного боку, мені дуже хочеться вірити йому. У нас чудові стосунки, я хочу вийти за нього заміж та народити дітей. Але, з іншого боку, я не хочу бути обдуреною жінко., якій її чоловік багато років зраджує з нібито сестрою.