– Зараз мене чоловік утримує, а потім будуть утримувати діти. – говорила вона батькам

Жила-була звичайна середньостатистична сім’я. Ніна дочекалася нареченого з армії, закінчила інститут і вони розписалися. Діти з’явилися з різницею в чотири роки.

На роботу дружина після ВНЗ так і не влаштувалася. Вона твердо вирішила, що буде займатися дітьми. Чоловік багато працював, забезпечував сім’ю. Жили вони досить скромно, але мали все необхідне. Батьки Ніни вийшли на пенсію, але допомагали дочці, чим могли. На питання матері:

– А хто тебе на пенсії годувати буде? Ти ж її не заробиш?

Ніна лиш відповідала:

– Діти будуть утримувати!

– Так, багато ти нас утримуєш? Іди, хоч трохи попрацюй!

Відповісти було нічого, але все одно Ніна була впевнена, що робить правильно, залишаючись вдома з дітьми на утриманні чоловіка.

Чоловік займався обробкою квартир. Поступово з’явилися замовники з Київської області, самої столиці.  Спочатку чоловік став проводити одну-дві ночі за тиждень поза домом. Потім – повертатися тільки на вихідні. Аргумент – так дешевше, і за часом зручніше.

Минуло кілька років. Діти підросли. Старший син готувався закінчувати школу. Одного разу Ніна прибігла до батьків:

-У чоловіка все дуже погано, його кинули, не заплатили за роботу, а він за матеріали повинен розрахуватися. Сума велика. Погрожують. Треба розрахуватися, інакше все буде дуже погано. Беремо кредит під заставу квартири. Тільки банк не дасть, якщо діти залишаться прописаними. Зареєструйте їх у себе?

Бабуся з дідом захвилювалися. Кинулися дізнаватися, що й до чого. Добре, що не встигли нічого оформити. Їх зупинили родичі. Не стикувалися якісь деталі, наведені Ніною зі слів чоловіка.

Ось що було далі: Ніна пригальмувала випискою дітей. Пішла сама дізнаватись про кредит. Звичайно, їй не давали. Та тільки й чоловікові теж відмовили. Можна було звертатися в інший банк, але Ніна не стала.

А через пару тижнів чоловік оголосив, що йде від неї. Є у нього інше місце, де його чекають і люблять. І вся епопея з кредитом, мабуть, була затіяна  лиш для того, щоб розділити квартиру. Далі – розлучення. Житло у сім’ї єдине, розділити повноцінно не виходить, та ще діти неповнолітні. Пішов чоловік ні з чим.

Ось що особисто мене дивує: звісно, Ніна та ще розумниця – сіла з дітьми на шию чоловікові і ніжки звісила. Але ж він віз! Не подобалося – міг би раніше стукнути кулаком по столу – йди працювати, тим більше що її батьки його підтримали б. Але це не обговорювалося.

А розділ, який не вийшов, був би обманом, який би все одно розкрився. А він тещу мамою називав, вони його за сина вважали – як би дивився в очі їм після такого?  А діти, які взагалі-то батька любили? З ними так за що?

Негарна історія, що не кажи.

PS Після розлучення Ніна вийшла на роботу продавцем в супермаркет. Вища освіта без досвіду роботи не допомогла знайти краще місце. Син вступив до інституту, за його навчання платять батьки Ніни. Хто буде платити за навчання дочки, коли й вона закінчить школу, поки не ясно.