– Ви один раз назбирали і ще раз назбираєте, а їм гроші зараз потрібні, – замість вибачень сказала свекруха

Свекруха вирішила, що ми з її сином ще молоді, бездітні, а тому нам не важко знову накопичити майже двадцять тисячь на квартиру. А ось старшому братові чоловіка, який замість голови працює іншим місцем і вже має двох дітей, гроші потрібні прямо зараз, бо збирати вони з дружиною не вміють, а жити далі на орендованій квартирі не хочуть.

Тому свекруха без зайвих роздумів віддала наші гроші своєму старшому синові, заявивши, що якщо ми один раз накопичили, то й другий не переламаємось.

Такої підстави від свекрухи не чекав ні чоловік, ні я. У мене, звичайно, було розуміння, що старшого синочка, який подарував їй онуків, вона любить більше, але що зважиться на таке, навіть подумати не могла.

Чоловік взагалі ходить чорніше хмари вже місяць, бо саме він мене переконав дати його матері гроші на купівлю квартири.

Історія в нас сталася така. Ми з чоловіком вирішили, що не хочемо повторювати долю його старшого брата, який із дружиною спочатку народив одну, потім ще дитину, а потім постійно скаржився, що ніяк не назбирає на квартиру.

Тому ми вирішили почекати з дітьми, купивши спочатку квартиру. Іпотеку розглядали лише у крайньому варіанті.

Жили ми у квартирі моїх родичів, які дозволили нам поки що жити у квартирі, купленій ними для свого сина. Син поки навчався у школі та жив із батьками, тому час у нас був.

Зайвих грошей з нас не брали, ми оплачували лише комунальні послуги та інші рахунки, що допомагало жваво збирати на свою квартиру.

Звичайно, навіть за такої підтримки взяти і з нуля накопичити на квартиру було дуже складно, особливо розпочати. Але очі бояться, а руки роблять. Ми з чоловіком забули, як виглядає відпочинок та вихідні, відкладаючи гроші на власне житло.

Поки ми збирали на своє світле майбутнє, старший брат чоловіка встиг обзавестися ще однією дитиною і все голосніше нив, як йому важко живеться вже з двома дітьми на орендованій квартирі.

При цьому брати іпотеку та використовувати маткапітал для вирішення житлової проблеми вони з дружиною не збиралися. В іпотеці їх не влаштовували відсотки, а маткапітал хотіли витратити щось інше.

Свекруха співчутливо зітхала, коли старшенький починав вкотре скаржитися на відсутність свого житла. Говорила, що життя зараз важке. Ми з чоловіком тільки мовчали.

Цього року ми нарешті змогли накопичити достатню суму, щоби купити власне житло. Як мінімум на однушку ми заробили.

Коли ми вже натхненно наглядали варіанти, зателефонувала свекруха. Розмова була несподівана, бо мама чоловіка вирішила попросити у нас грошей.

Вона вирішила продати свою двійку, купити однушку і різницю пожертвувати у фонд плідного, але непрацездатного старшого сина.

Їй тут попався дуже зручний варіант, який вона не хоче прогаяти. Тому вона попросила дати їй грошей, щоб зараз купила житло, а потім продасть свою квартиру і борг нам віддасть.

Я була проти, але чоловік переконав мене, що все буде гаразд. Просто доведеться почекати трохи довше, поки свекруха продасть квартиру. Даремно я себе дозволила переконати.

Ми віддали практично все, що назбирали. Але раптово житло купує не свекруха, а старший чоловік. Неважко здогадатися, звідки він узяв гроші.

Відразу постає питання – а хто нам поверне гроші. Свекруха заявляє, що дівер потихеньку віддаватиме. Все ж краще за іпотеку.

Чоловік почав обурюватись, що ми такими темпами ніколи квартиру не купимо, бо брат до пенсії своїх дітей розплачуватиметься з нами. А нам тепер як бути?

– Ви одного разу назбирали і ще раз нзбирате, а їм гроші зараз потрібні, – заявила нам свекруха замість вибачень.

Сім’я чоловіка тепер у нас у ворогах, бо вчинили вони огидно. Особливо цинічно зробила свекруха, навіть від неї цього не очікувала.

Я не знаю, що робити далі. Паперів у нас ніяких, звичайно, адже це мама чоловіка, ніхто не міг подумати, що так станеться.

Руки опускаються у цій ситуації. Стільки сил, стільки планів та все діверю під хвіст.