– Від першої дружини гуляв, так невже ти думаєш, що від тебе не буде?
Коханий і люблячий нинішній чоловік старший за Яну на тринадцять років. Від першого шлюбу у нього двоє дітей, які зараз живуть з матір’ю. Батько, йдучи, залишив їм все майно, сумлінно платить аліменти, готовий всіляко допомагати, прагне спілкуватися. Але зі спілкуванням все складно.
Старший син, підліток, ображений на батька за матір, не хоче його ні бачити, ні чути. Молодша ж дівчинка, навпаки, рветься до тата, не хоче йти, після зустрічей хворіє без видимих причин – просто піднімається величезна температура. Після кількох таких епізодів колишня дружина зажадала від нього не турбувати дитину своїми появами в їх житті. Заради блага дочки.
Колишній дружині теж непросто, причому, напевно, важче за всіх – майже чотирнадцять років в шлюбі вона не працювала, «вила гніздо», займалася дітьми та була впевнена, що вже її чоловік буде завжди при ній. А тепер ось залишилася біля розбитого корита. Треба б на роботу, але роботи не знайти, дочка пішла в перший клас, діти звикли до непрацюючої мами … До того ж розлучення їх сильно підкосило.
Особливо складно з донькою. Після розлучення дівчинка сильно змінилася, стала замкнута, почала навіть плакати ночами. А тут ще школа. Та й син, треба сказати, піддає жару, при тому, що практично весь пубертат ще попереду. І що хочеш, те й роби…
І в цьому у всьому, виходить, винна Яна. Ну може не зовсім у всьому і не тільки вона, звісно, але вона – перш за все. Адже це Яна забрала з великої дружної родини чоловіка і батька.
Ні, Яна – аж ніяк не фатальна жінка-вамп. Вона добра, жаліслива людина і ніколи не хотіла, щоб вийшло ось так. Цілий рік вона боролася зі своїми почуттями, звільнилася з роботи, де познайомилася з чоловіком своєї мрії, нинішнім чоловіком, змінила сімку, спробувала зовсім зникнути з його горизонту …
Але почуття виявилися сильнішими. А ще ж Яна розбила і свою сім’ю. І нехай там було неідеально, не було особливої любові й у першого чоловіка була маса недоліків, тепер, дивлячись на другого, Яна розуміє це ще краще. Але ж людина-то він був по суті непоганий. Добре хоч дітей не встигли завести за чотири роки спільного життя …
Подумати тільки, колись для Яни це було великим болем, а тепер здається мало не благословенням долі. Будь вона зараз з дитиною від першого шлюбу, все було б куди складніше. Швидше за все, була б ще одна нещасна людина, життя якої перекинулося з ніг на голову. Все-таки все, що не робиться – на краще …
І ось тепер Яна разом з коханим і цілий рік живуть наче в казці, не можуть надихатися один одним і їм обом страшно навіть уявити, що було б, якби вони так і не зустрілися. Або не наважилися бути разом. Тільки тепер обоє зрозуміли, що таке любов і сім’я.
І дитина вийшла відразу ж, як тільки вони зважилися. Яна зараз вагітна. Термін поки маленький, але Яна і її чоловік щасливі. Дуже. Він носить її на руках, допомагає і підтримує, раз у раз шепоче на вушко всякі ніжності, гладить животик і придумує імена для дочки – чомусь обидва впевнені, що буде дівчинка. Такий собі оазис, ідеальний світ, навколо якого рвуться снаряди та палають чужі руїни.
Чесно кажучи, на душі у Яни від усього цього дуже неспокійно. Їй зараз треба б розслабитися і насолоджуватися щастям, пережити яке, очевидно, дано не всім. Але розслабитися не виходить. Раз у раз в голові спливає стара приказка про те, що на чужому нещасті щастя не побудуєш. І чим щасливіша реальне життя, тим сильніший у Яни страх, що все це скінчиться, перерветься і пробудження буде гірким.
Масла у вогонь підливають всі навколишні. Нова свекруха, наприклад, заявила, що у неї одна невістка – Катя, і внуки – її діти. Подруги відводять очі, мама дуже переживає.
– Від першої дружини гуляв, так невже ти думаєш, що від тебе не буде? – часто говорять Яні деякі знайомі. – Наївна … Ех, ти!
А ви вірите в бумеранг? У те, що Яні все повернеться, все нинішнє щастя вийде боком і то, як тепер страждає колишня дружина і діти, доведеться пережити і їй? Після того, що зробила Яна, «забравши» чужого чоловіка і батька – чи можливо будувати щасливе життя?
Взагалі, як на вашу думку, Яна дійсно так вже винна? Зрештою, життя одне і кожному хочеться трішки щастя.