В лікарню до свого друга, колись впливового та багатого Арсена прийшли його старі друзі. Вони не розуміли, для чого він роздає всі гостинці, які йому привезли. Адже віддавати все – це згубний шлях. Яблука та шоколад приносили небагаті друзі. І не з дерев зривали це

Одна колишній багатій мало того, що все втратив в одну з криз. Він ще й захворів. Все разом звалилося на нього. Він ходив із паличкою після важкого лікування, грошей не було. Дружина поїхала до іншої країни. Друзі здебільшого зникли. Так часто буває.

Але дехто залишився. Причому небагаті, старі, ще з юності, друзі.

Вони заїжджали. Привозили дещо до лікарні, хоч цей Арсен не просив, звісно. І одного разу друг сказав:

«Аресен, ти навіщо яблука роздав усі одразу? І шоколад віддав санітарці? Сам навіть не скуштував. Я ж ось, тільки привіз… Навіщо ти все роздаєш, навіть останні гроші?».

І цей Арсен, худий і слабкий, відповів:

«Коли я даю, я почуваюся здоровим і сильним. Багатим. Мені важливо давати, розумієш? Якщо я нічого не можу дати, зі мною покінчено. Мене немає!”.

І друг зрозумів. То ж був старий друг, зі школи ще. Є люди, котрим важливо давати. У цьому їхня сила і порятунок. Вони не просто іншим допомагають, вони допомагають так собі. Навіть якщо віддають останнє. І це останнє у них безсовісно випрошують. Вони все розуміють ці колишні сильні люди. Але дають. І рятуються цим.

Ділитись – значить, мати силу. Той, хто вважає, що йому нема чим ділитися – той жебрак і слабкий. Хто знаходить можливість ділитися – той має можливості. У цьому є енергія життя.

Інше питання – як ділитися і з ким. Недарма цей Арсен впав у хвороби та бідність.

І про це вони говорили з другом довго та вдумливо.

Ділитись треба тоді, коли самому не доведеться просити, користуватися чужим ресурсом, ставати тягарем для інших. Віддавати все – це згубний шлях. Яблука та шоколад приносили небагаті друзі. І не з дерев зривали це.

У лікарні Арсен багато чого зрозумів про себе та про світ. І про друзів. І про ресурс, який небезмежний. Може, тому й одужав. Навчився балансу. Навчився правильно ділитися. І навчився цінувати справжніх друзів.

Він, як і раніше, ділиться. Але розумніше і справи його давно пішли на виправлення.

Ділитись треба правильно. Своїм, а не чужим. І так, щоб не залишитися жебраком, слабим, нікчемним. І треба ділитися. Це абсолютно правильно. Щоб почуватися сильним і живим.