Чому люди так різко змінюються в старості: пояснення від німецького письменника
“Коли мені перевалило за 50, я, нарешті стала поводитися з людьми так, як вони на те заслуговують” – чули таку заяву?
А заслуговують вони, як правило, критики, непроханих порад та правди-матки. Чи стануть після такого крижаного душа відносини кращими? Сумніваюсь. Дорослих людей не переробити. А від тих, хто тебе не розуміє і твої ідеї не приймає, краще дистанціюватися.
У мене по сусідству живе дід та онук. Живуть у різних квартирах, але часто заходять один до одного у гості. Дід повернувся з дачі, тягне онуку мішок яблук та картоплі на 4 поверх. Онук кидається йому допомагати, біжить сходовим прольотом у тапочках.
“Ну навіщо ти так навантажуєш себе? Через таких як ти, діду, нам і підвищують пенсійний вік!” Дід сміється. Він ніколи не ображається.
“Навіщо стільки картоплі, діду? Давай я тебе в ресторан, краще, відведу?”
Дід відмахується. Для чого це треба?Зараз самі вечерю зробимо.
Не всі можуть зберегти почуття гумору та оптимізм, не всім треба легко та на рівних спілкуватися з молоддю. Розуміти їхній гумор, радіти їхнім досягненням.
Філософи і мудреці кажуть, що в старості людина стає дріб’язковою і заздрісною, жадібною і непоступливою, примхливою і недовірливою. Вона черствіє душею, бо все добре залишилося позаду, а нових перемог не передбачається. Потрібно поступитися дорогою молодому поколінню. Але країну залишити нема на кого…
Мені ж здається вік тут не до чого. Більшою мірою ми відбиваємо чуже ставлення до нас. Якщо людину люблять і поважають – вона буде спокійною, доброю і усміхненою хоч до 100 років. Адже є й 20-річні буркотуни…
Коли мені кажуть, що в старості у людини різко змінився характер, насамперед я думаю про те, що зникли люди, які цю літню людину любили.
Діти виросли і перестали її потребувати. Чоловіки та дружини, друзі пішли в інший світ. А ті, хто залишився, зациклені на своїх справах та недугах. Хто наповнить людину енергією? З ким йому ділитися своєю?
До молодості тягнуться, вона приваблює. Погляди, увага. Від старості тікають. Такий розклад сил формує новий стиль поведінки людини у суспільстві.
Треба розуміти: людина не може не змінюватись. Вона повинна змінюватися, навіть якщо це дивує чи не влаштовує оточуючих.
Німецький письменник Герман Гессе казав:
– Я довго не витримую ні в театрі, ні в кіно, не можу читати газети, рідко читаю сучасні книги.
Я не розумію, якої радості шукають люди на переповнених залізницях, у переповнених готелях, у кафе, оголошених задушливою, настирливою музикою, у барах та вар’єте елегантних розкішних міст, на всесвітніх виставках, на святкових гуляннях, на стадіонах – усіх цих радостей, які могли б бути мені доступні і за які тисячі інших б’ються, я не розумію, не поділяю.
І справді, якщо світ правий, якщо має рацію ця музика в кафе, ці масові розваги, ці американізовані, задоволені настільки малим люди, значить, не правий я, значить, я божевільний, значить, я і є той самий степовий вовк, ким я себе не раз називав, звір, який заблукав у чужому незрозумілому світі і не знаходить собі ні батьківщини, ні їжі, ні повітря.