Спасибі тобі, мій Ангел!

Я успішно закінчувала школу і готувалася до вступу в вуз. Мені було шістнадцять і життя тільки починалася. Вечорами я ходила на підготовчі курси і мріяла, як буду відвідувати пари і готуватися до занять. Золота медаль була практично у мене в кишені, а з нею і щасливий квиток в майбутнє.

На курси ходило багато моїх однокласників. Серед них двоє дівчаток з мого будинку. Ми завжди поверталися додому разом. Це було дуже зручно, адже наш шлях лежав через приватний сектор і пустир. Але в цей фатальний вечір мої однокласниці не пішли зі мною: Марія захворіла, а Таня поїхала до родичів. Мене мав чекати шлях додому в гордій самоті, якби не вона …

Як тільки я вийшла зі школи, то помітила велику кошлату вівчарку, яка сиділа біля сходинок. Собака привітно замахала хвостом і пішла за мною. Спочатку я трохи злякалася – раптом накинеться. Але собака виглядала вельми доброзичливо.

Ми перетнули з вівчаркою шкільний двір, і вона порівнялася зі мною.

– Яка ти красива! – сказала я, – Але ж ти розумієш, що я не твоя господиня?

Собака зупинилась і пильно подивилася на мене. Після цього підійшла до мене і тицьнула носом у мою руку. Я погладила її по голові, і ми рушили далі.

На вулиці вже пристойно потемніло. Людей ніде не було. Я йшла зі своєю супутницею і розповідала їй про своє життя, мрії, сварки з хлопцем і хвору бабусю. І як не дивно, собака чітко слухала мене і в потрібних місцях кивала. Так не поспішаючи ми перетнули приватний сектор і починали рухатися в бік пустиря.

Раптом я помітила, що за мною тихенько слідувала іномарка. У мене по тілу пробігли мурашки. У місті ходили чутки, що син начальника міліції періодично ґвалтує молоденьких дівчаток. І все, природно, сходить йому з рук … Я прискорила крок, намагаючись не думати про погане.

Іномарка зупинилася і з неї вискочив молодий хлопець. Він був неабияк п’яний.

– Йди сюди! – заволав він мені, – Швидко сіла в машину!

– Не чіпайте мене! – скрикнула я.

– У машину я сказав! – грізно зашипів хлопець і спробував схопити мене за зап’ястя. Але тут блискавично зреагувала моя супутниця. Вона голосно загавкав і вчепилася в рукав куртки мого кривдника.

– Забери собаку! – заволав той.

Я стояла, як скам’яніла. Я боялася від страху навіть слово сказати. Тим часом хлопець позадкував до машини і прошмигнув на заднє сидіння. Вівчарка продовжувала несамовито гавкати. Іномарка швидко розчинилася в тумані, неначе її й не було.

Я ніяк не могла оговтатися від шоку. Собака підійшла до мене і привітно замахала хвостом. Вона так пильно дивилася на мене, що я навіть засумнівалася, а чи собака  це взагалі … Я гладила її і дякувала, а по моїх щоках текли сльози.

Вівчарка провела мене до самого будинку. У під’їзд вона не стала заходити. Я попросила її почекати і метнулася вгору, щоб винести чогось смачненького. Навіть не знімаючи черевики я побігла на кухню. Відкривши холодильник мій погляд випадково кинувся у вікно.

Біля нього стояла та сама вівчарка і уважно дивилася на наші вікна, які були на протилежному боці будинку. Я відкрила вікно і покликала її, але вона лише замахала хвостом і уважно подивилася на мене. Після цього голосно загавкала, обернулася і побігла по своїх справах.

Я до сих пір пам’ятаю її теплий погляд, в якому було стільки любові і доброти. Коли я розповіла про те, що зі мною сталося бабусі, та сказала, що це була зовсім не собака.

– Я якраз молилася за тебе! У мене було дуже погане передчуття … Напевно, Господь послав до тебе свого Ангела. Ось він і врятував тебе від біди.

Спасибі тобі, мій добрий Ангел на чотирьох лапах! Я тебе ніколи не забуду!