Ліля завжди йшла до подруги в гості не з порожніми руками – з гостинцями, а назад поверталася з пакетами сміття
Одна жінка ніколи не йшла з гостей з порожніми руками. Вона й у гості до подруги з порожніми руками не приходила. Завжди приносила торт чи пиріг до чаю, подарунки дітям, навіть папузі приносила смачні ласощі.
І йшла не з порожніми руками. Їй завжди давали із собою повний пакет. Помийний. Сміття. Подруга говорила:
– Ти ж підеш повз смітник. От і викинь заразом!
І Ліля брала мішок зі сміттям. Справді, це зручно та неважко.
Мішки були великі. Діти-підлітки лінувалися викидати сміття. Чоловік працював і втомлювався. Подруга бігала по хаті. Багато речей, коли є сім’я!
А у Лілії сім’ї не було. І з Аліною вона з дитинства дружила. Зі школи. То була єдина подруга. І можна було раз на тиждень приходити у гості. Чай пити і розмовляти про її проблеми, про її дітей, про свекруху злу, про чоловіка, про все таке цікаве.
А про Лілю що розмовляти? Вона самотня. Працює постійно. Якщо захворіє, то лікується сама. Якщо проблеми виникають – розбирається сама. Хоча які проблеми у того, хто живе на своє задоволення? Так подруга говорила. І Ліля погоджувалася.
Якось біля смітника Ліля зустріла дивовижного чоловіка. Він викидав сміття. Чоловік немолодий, лисуватий. Очі сірі, розумні. І цей чоловік звернув на Лілю увагу! Заговорив із нею!
Він запитав, чому Ліля будівельне сміття виносить на смітник? Потрібно викликати спеціальну машину! Ви вже половину дивана частинами винесли. І тягнете дошки тепер. По-перше, ви надірветесь. По-друге, таке сміття треба вивозити на звалище. Яка ви сильна та працьовита жінка! Захоплююсь, хоч не схвалюю.
Ліля пояснила, що подруга робить ремонт. Ось вона по дорозі і виносить сміття. Неважко повернутися кілька разів і ще прихопити сміття. Вибачте, я не знала, що не можна.
Чоловік почав розпитувати Лілю про життя та сміття. А Ліля – розповідати.
І вони з Лілею дуже зблизилися. Виникло почуття. І ремонт вони разом доробляли вже. А для сміття замовляли спеціальну машину.
Так все чудово вийшло! І подруга поряд живе. Можна ходити у гості та до себе запрошувати.
Але подруга страшенно образилася на Лілю, коли Владислав Іванович заборонив виносити сміття. І сам відмовився. Тільки один раз у гості й сходили… І тепер живуть усі своїм життям. Хоча подруга дуже сердиться, що нікому відходи виносити. І багато іншого робити, що робила Ліля. Зрадниця! – Так колишня подруга про Лілю каже.
Ну, хай каже. Так завжди говорять про тих, хто з гостей йшов не порожніми руками. А з помийними пакетами.
Але своє щастя може така людина зустріти зненацька, навіть біля сміттєвих баків. А ті, хто звик на них їздити та сміття вивозити, нехай самі живуть та свої відходи самі утилізують. Так буде справедливо.