Хочу заступитися за чоловіків
Жінки, ви реально щось поплутали. Розповідає мені одна подружка тут історію: мовляв, зібралися вони з чоловіком ремонт робити. Вона до нього з питаннями, а він – ну, ні фіга в цьому не розуміє! Як так, волає вона, тижмужик, ти повинен це все з молоком матері, щоб розбудили о другій годині ночі і всяке таке. Я спочатку з нею теж поохала, поахала: так, не ті нині чоловіки пішли. Ну, поговорили і забули.
А днями у мене блузка порвалася, хороша – найулюбленіша. І треба мені її зашити. Швейної машинки в мене, звичайно, немає. Сіла з ниткою і голкою шити вручну. Сама собою задоволена – господиня, блін. Ага, господиня. Я поки шила, всі пальці поколола і те, що вийшло, носити можна тільки в глухому селі і то в темряві, тому як цю красу навіть свині засміють.
Здалася. Пішла в ремонт одягу. Мила жінка років 45 оглянула мою «роботу», глянула на мене, хмикнула недвозначно і забрала. Через 3 дні я отримала новеньку блузочку без сліду діри і, головне, моєї роботи. І ось тоді я задумалася: ми ось мужиків звинувачуємо, що вони не вміють нічого, а самі!
Засунути білизну в пралку, пройтися шваброю по ламінату і приготувати шедевр в мультиварці багато розуму не треба. А ось хто з вас останній раз брав в руки нитку з голкою? І не щоб гудзик пришити, а серйозніше? Щоб ось так своєму в обличчя кинути: я всю сім’ю обшиваю, а ти навіть поличку прибити не можеш!
Хоча, зараз всяке рукоділля в моді. Мене це обурює прямо. Жінки завжди шили. Бідні – самі, багаті – у кравців. І ніхто не називав це красивим словом «хендмейд». А зараз: прийде така вся в мішку з-під картоплі, нитки назовні стирчать, шви криві, а туди ж – це я сама! Бульбашки аж від гордості пускає. Моя вчителька з праці в п’ятому класі за такі шви задушила б прямо в цьому мішку і ще б примовляла: ось, дивіться, як не треба робити.
Хоча по частині докорів ми, баби, проявляємо чудеса винахідливості. Одного разу зустрілися з подружками і одна на чоловіка скаржиться: він не розкладає білизну за кольорами. Решта не зрозуміли, за кольорами – це як? Ну як, каже, прати ж разом не можна все, біле – окремо, кольорове – окремо. А він не розкладає! Ми запитуємо: все разом в машинку кладе? Ні, просто в кошик все в один складає. А у тебе їх КІЛЬКА чи що ??? Ага, каже, я в різні кошики розкладаю, а потім перу кожен окремо. І тут у нас бомбануло, звичайно. Тому що у кожної з нас хоча б один раз, але проскакував червоний носок-партизан в купу білої білизни.
Невже це так важливо, щоб чоловік білизна по кошиках розкладав? А як же любов, турбота, повага, підтримка? Це все теж в кошик? Вони, до речі, розлучилися в результаті. Мабуть так і не навчився розкладати по кольорах.
Так що, дівчатка, у нас у самих часто манікюр з одного місця. І готувати багато хто не вміє. А скажи їй: встань з ліжка, хоча б яєчню приготуй, що ти: Тиран! Деспот! Ще паранджу на мене одягни! Феодал недороблений! Загалом, на себе треба не тільки в пудреницю дивитися. Якщо вам так принципово, щоб чоловік умів поличку прибити або унітаз полагодити, можна про це з ним поговорити, але «тижемужик» і «ти повинен» – точно не найкращий мотиватор.