Вирішила продати речі дочки за символічну суму, а нарвалась на ТАКЕ…

Я наводила порядок в речах дочки й вирішила те, з чого вже донька вже виросла, віддати. Але у знайомих дітки старші за мою. Подумавши день, я вирішила провернути все через місцеву групу для матусь  «Віддам за вкусняшку.»

Часто мені в цій групі траплялися такого роду оголошення, що віддам кофту такого-то розміру за кг цукру. Або віддаю дитячий комбінезон за дитяче харчування певної марки… Продавець з мене поганий, не вмію я торгувати, тому і вирішила скористатися даною групою.

Речі хоч і поношені, але дуже охайні та без плям. Куртка з вишивкою не втратили свій колір, костюм з кумедним принтом носили рідко і він виглядає, як новий. Пару теплих кофтинок,  шапочка з шарфиком, теплі рукавички плюс комбінезон. Розмістила оголошення, виклала фотографії та призначила «ціну» – віддам за шоколадку такої марки.

В цей же день одна матуся мені написала, що, мовляв, дуже потрібні речі й не могла б я сама приїхати та віддати їй, просто так? А то грошей немає. Мовляв, дитина, все таке. І пише адресу – це виявилося на іншому кінці міста. Я відповіла відмовою. І нехай я виставила себе злою тіткою, але у неї бачте дитина, а я що, її немає? Якщо так потрібні речі, приїжджай і забирай. Я віддам без проблем, але я тобі не доставка додому.

Далі ще одна матуся пише, що не могла я віддати це просто так? Без шоколадки? Ні, не могла б! Я пропоную речі на хвилиночку, без дірочок і плям, які неможливо відіпрати. Я їх свого часу купувала сама особисто. Невже шоколадка це так дорого? Так, можливо я тут занадто пішла на принцип, але я ніколи нікого не просила щось віддати мені безкоштовно, прикриваючись тим, що у мене дитина. Я не знаю, це що, тренд такий – просити все даром?

Інша жінка написала, що її все влаштовує і вона готова приїхати сьогодні ввечері та забрати речі. Окей. Обмінялися телефонами, я дала свою адресу. Домовилися, що вона під’їде після шести. Але вона не з’явилася й о сьомій годині. Дзвоню – трубку не бере. Якщо не можеш під’їхати, то хоча б напиши. Навіщо прив’язувати людину до місця? Раптом мені потрібно піти у справах.

На наступний день вона сама зателефонувала, вибачилася і запевнила, що заїде обов’язково після обіду. Я її попередила, що якщо у Вас не вийде – не ображайтеся, речі я передам іншим. Але, як і слід було очікувати, після обіду ніхто не приїхав.

Ближче до вечора мені написала одна жінка. Речі потрібні для внучки, у дочки важке матеріальне становище, чоловік загинув майже одразу після народження дитини, ось допомогти хочу їм трохи. Куди підійти? Називаю адресу, як виявилося, вона не далеко живе.

Через годину прийшла і подає мені пакет. А там пара бананів, яблука, шоколадка та пачка печива. Я відмовилася брати, сказала, що візьму тільки шоколадку, але жінка ніяких заперечень не прийняла. Взяла речі, подякувала. Попросила, якщо раптом буду ще речі віддавати, щоб прямо їй дзвонила, вона з великою вдячністю їх забере.

А та мадам, яка все обіцяла приїхати, зателефонувала мені через два дні з питанням, вгадайте яким?