Відмовився помінятись кімнатами з братом і став ворогом…

З моїм співробітником трапилась далеко не найприємніша історія. Андрієві 23 роки. Три місяці тому він закінчив навчання та влаштувався до нас на фірму торговим агентом. Хлопець він відповідальний та порядний, а тому встиг завести на роботі багато друзів.  Андрій дуже економний, але зовсім не скупий. Він мріє купити власну квартиру та переїхати від батьків, тому максимум грошей відкладає на рахунок.

Зараз він живе у батьківській трикімнатній квартирі. В одній кімнаті живуть батьки, в іншій він, в третій – брат з дружиною і маленькою дитиною, якій рік. Жили вони мирно, якщо не брати до уваги тісноти. Добре ще, що Андрій не одружений і не збирається найближчі декілька років.

Але ось недавно дружина брата завела розмову, що добре б їм і Андрію помінятися кімнатами. У Андрія кімната світла, виходить на сонячну сторону, а у  них – темнувата, а  для дитини важливе сонячне світло (це сказала дружина брата). Ще вона сказала, що їх кімната сира і приводила в доказ сліди цієї вогкості, хоча Андрій зовсім їх не побачив, скільки не вдивлявся. Компенсацією ж Андрію за темряву і вогкість, як тонко продумала дружина брата, стали б велика площа його нової кімнати та наявність лоджії. А щоб не було вогкості, Андрій щось там  може запінили – він же з руками (а брат – ні?).

Обидві ці переваги представилися Андрію більш ніж сумнівними. Кімната на два з половиною квадратних метрів більше? Зате кімната ця витягнута і від цього сама по собі дуже незатишна. Андрію подобається його майже квадратна зручна кімнатка, де меблі розставлені оптимальним чином і двері розташовані в кутку. І це зовсім не дрібниці.

Що стосується лоджії, Андрію вона не тільки не потрібна, але і приносила б одні лише незручності. Якщо його мама  і дружина брата зараз постійно сушать на ній білизну; якщо брат постійно виходить «покурити на балкон»; якщо у всіх них там зберігається якийсь інструмент, соління, велосипед, різний мотлох, а на початку весни додаються ящики з розсадою для дачі (а як же!), то це нікуди не дінеться і після переселення. І вони будуть ходити й ходити через кімнату Андрія. А чому б і ні?

Дружина брата про це тактовно мовчить, однак мається на увазі, що вона і далі буде активно користуватися лоджією. Але для Андрія це означає повну відсутність особистого життя, адже так? А от самому Андрію на лоджії особливо робити нема чого. Його велосипед  стоїть у коридорі.

Батьки та брат не наполягають на обміні, жодного разу навіть не заводили розмови на цю тему. Ініціатива виходила виключно від дружини брата. Зваживши всі «за» і «проти», Андрій відмовив їй.

Тепер відносини між ними зіпсовані, але Андрій не дуже-то переживає. Для нього важливіше, що він як і раніше має можливість запросити свою дівчину у світлу кімнату, а не в напівтемний пенал, де біле світло завішане білизною.