Відмовилась бути безкоштовним водієм і стала ворогом №1

Сестра мого чоловіка рік тому змінила роботу. У колектив вона відмінно вписалася. Відділ був невеликий, в основному чоловіки. Крім неї там працювала ще одна дівчина приблизно її віку, з якої Марта досить швидко знайшла спільну мову.

Через якийсь час з’ясувалося, що дівчата ще й живуть недалеко одна від одної. Коли колега про це дізналася, одразу пожвавішала і почала проситися їздити з Мартою. Річ у тім, що Марта давно самостійна дівчина, живе окремо від батьків, їздить на своєму авто, а колега добирається до роботи і назад на автобусі.

Спочатку Марта підвозила свою колегу, хоча це було не зовсім по дорозі, хоч і поруч. Треба було потім розвертатися і їхати назад. А в годину-пік всюди пробки, тому навіть невелика відстань – втрата часу. Але Марта – дівчина добра, їй було не шкода десяти хвилин для колеги.

Якось вранці, коли Марта чистила свій автомобіль від снігу, їй зателефонувала колега:

– Привіт! Слухай, я сьогодні проспала, на маршрутці не встигну на роботу. Виручи, а! Захопи мене з собою!

Марті це не дуже сподобалося, адже вона розраховувала свій час без урахування того, що треба буде за колегою заїжджати. Але вирішила виручити. Під’їхала до її дому, чекає. Прочекала  10 хвилин, в результаті мчала як ненормальна і все одно на роботу вони трохи запізнилися. Зауваження від начальника отримали обидві. Через пару днів ситуація повторилася. Але колега подзвонила Марті напередодні, щоб та заїхала за нею раніше.

Марту така «дружба» стала радувати все менше і менше. Далі було ще гірше. Кожен день рівно о 6 вечора колега вже стояла одягнена перед столом Марти та підганяла її: «Ну ти скоро вже?»

Якщо Марті доводилося затримуватися на роботі на 15-20 хвилин, всі ці 15-20 хвилин колега стояла над душею і нила. Марта терпіла довго, але будь-якому терпінню приходить кінець. В один прекрасний вечір по дорозі додому колега попросила Марту заїхати на пошту:

– Слухай, мені повідомлення прийшло, давай заїдемо? Почекаєш хвилин 10?

Марта почекала. Тільки не 10 хвилин, а 30, тому що на пошті була велика черга. Коли колега повернулася, Марта зібралася, нарешті, з духом і сказала їй, що та вже перейшла всі межі і підвозити вона її більше не буде, тому що водієм не наймати.

Колега образився і Марта з подруги перетворилася на ворога номер один. Перестала навіть розмовляти, тільки вітається. Але Марту це не засмучує. Як то кажуть, баба з воза – кобилі легше. Марта тільки шкодує трохи, що стільки місяців витрачала свій час на цю нахабну дівчину.