– У нас нічого не було! Ти не можеш взяти і так кинути його! Він цього не заслуговує!
Кинувши погляд на годинник, Оксана прискорила крок, практично перейшовши на біг. Дівчина захекалася, але у РАЦС прийшла вчасно.
– Ти не передумала?
Почувши за спиною голос поки ще чоловіка, Оксана здригнулася від несподіванки, обернулася і натягнуто посміхнулася:
– Не дочекаєшся!
Проігнорувавши простягнуту руку, Оксана легкою ходою піднялася по сходах і зайшла в будівлю. Велике дзеркало в холі. Те саме, в якому 7 років тому відбивалася наречена в красивій білій сукні, на цей раз показало злегка змучену молоду жінку з втомленим виразом обличчя. Шарахнувшись від чоловіка, який хотів її обійняти, Оксана рішуче попрямувала до 8 кабінету. Саме там приймали заяви на розлучення.
– Оксано, кохана моя! Та не було нічого! Мені ніхто не потрібен, крім тебе! – йшов слідом за нею чоловік.
– Бачила, як нічого не було! Денис! Ну хоч зараз будь чоловіком! Знайди в собі сили визнати свою помилку! Зараз вже навіщо брехати? – Оксана ледве стримувала сльози, згадавши кращу подругу Світлану, яка сміливо розташувалася на колінах Дениса.
– Оксана, чому ти мені не віриш? – Денис схопив дружину за руку і розвернув її до себе.
«Вірю. Я тобі вірю. Але так буде краще для всіх.» – хотіла сказати Оксана, але промовчала. Вона подивилася в такі рідні очі, насолодилася останніми дотиком чоловіка і вирвала руку:
– Нас чекають.
Через дві години Оксана сиділа в кафе перед величезним тортом і ковтала сльози. З Денисом вони були знайомі з дитинства – в одному дитячому садку сиділи на сусідніх горщиках. Школа, де вони не змовляючись сіли за одну парту. Світлана приєдналася до їх злагодженого дуету в 7 класі. Її батьки розлучилися і вона разом з мамою переїхала до бабусі, яка жила в тому ж будинку, що й батьки Оксани.
Світлана була найкращою подругою і довіреною особою як в Оксани, так і у Дениса. Свідок на весіллі, мама хрещеника, майже сестра, вона любила Дениса, але не посміла перешкодити щастю друзів. Світлана важко переживала розлучення, повторивши долю своєї матері – повернувшись у квартиру, в якій виросла, до своєї мами. Оксана з Денисом жили по сусідству, у квартирі батьків Оксани.
Саме в цій квартирі Оксана і застала найкращу подругу в компанії свого чоловіка.
– Оксана, ти дурна? Ми ж просто, як друзі! – заявила тоді Світлана, злазячи з колін чужого чоловіка.
– І слину по моєму чоловікові ти теж як друг пускаєш? – з кривою посмішкою запитала Оксана і вказала найріднішим людям на двері.
– Донечко, ну подумаєш? На колінах посиділа! Через це розлучатися? Ти нормальна? – Мама Оксани зовсім не розуміла логіку своєї дочки.
Оксана твердо стояла на своєму – зрадив в такій дрібниці, значить і до великої зради недалеко. Розлучення і дівоче прізвище.
Ліниво колупаючи торт, Оксана не помітила, як навпроти сіла Світлана.
– У нас нічого не було! Ти не можеш взяти й так кинути чоловіка! Він цього не заслуговує!
– Можу. Через місяць ми офіційно будемо чужими людьми. Ти проконтролюй, щоб він прийшов на розлучення. Мене не буде, а якщо і він не прийде, то нас не розлучать. Ти давно на нього облизуєшся, тож бажаю вам щастя і любові. У мене одне прохання. Народи йому дитину.
– Оксана, ти з глузду з’їхала. – видихнула Світлана, ледь приховуючи щасливі очі.
– Думай як хочеш. – Оксана встромила ложку в залишки торта, встала з-за столу і покинула кафе.
«Вони будуть щасливі. Денис стане татом – Світлана обов’язково йому народить дитину. Та й хрещеника Денис любить. Все у них буде добре. » – з такими думками Оксана попрямувала на автовокзал, за квитком в один кінець.
Другу годину трясучись в автобусі, Оксана притулилася лобом до скла. «У Вас ніколи не буде дітей, мені дуже шкода. У подібних випадках ми рекомендуємо парам задуматися про ЕКО. Але у Вашому випадку і це неможливо.» – вирок лікаря досі звучав в її голові.
Оксана нічого не сказала чоловікові. Знаючи Дениса все свідоме життя, вона прекрасно знала, що в такому випадку чоловік ніколи її не залишить. Оксана все вирішила за чоловіка – йому потрібні свої, рідні діти, він буде прекрасним батьком. А Світлана його любить. Все у них буде добре.
Все буде добре…