Так соромно мені ще ніколи не було. Спасибі, братику!

Одного разу знайшла я на вулиці чоловічий гаманець. В ньому було повно карток та грошей. Багато грошей. У простих людей таких грошей навіть в день зарплати не буває.

Мені було соромно заглядати, але я хотіла подивитися документи, може, номер телефону знайти або якісь дані, щоб гаманець повернути. Все це відбувалося вдома.

Так ось, коли я рилася в документах господаря гаманця, в кімнату зайшов брат. Він старший, ми з ним удвох живемо, батьків немає. Брат випиває. Коли тверезий, я його люблю всією душею, але за часів його запоїв просто не виношу. У той день був як раз день запою.

Він зайшов, запитав, що це таке, я сказала, що поруч з бізнес-центром знайшла, ось шукаю, як повернути хазяїну. Брат побачив гроші, очі у нього заблищали, але я не думала, що він здатний щось взяти, не так нас виховували.

Загалом, в гаманці знайшлася візитка з номером господаря. Я подзвонила, чоловік розпинався в подяках, видно, що сильно перелякався встиг: і недарма, інший би викинув документи в сміттєвий бак, а гроші собі залишив. А я позвонила.Так ось, призначили зустріч на вечір, він сам під’їхав до мого району, я вийшла, подала гаманець. Чоловік заглянув всередину і, як я зрозуміла, він хотів мені дати грошей в якості винагороди, але сором’язливо так подивився, плямами вкрився і сказав:

– А, ви вже самі взяли. Ну і правильно.

Я відразу і не зрозуміла, про що він, а коли додому повернулася – здивувалася. Брат. Брат стягнув гроші і я навіть не знаю, в якій кількості, раз чоловік помітив це так скоро. І ось ніби хотіла добро людині зробити, а вийшло, немов я заради вигоди. А я ж для себе відразу вирішила: якщо буде давати гроші – не візьму. А тут ось як. Так гидко стало,  ніби брудом облили.