Сусідка ніяк не вгамується, що її племінники щороку в табір їдуть
Останні два роки я працюю з дому. Це і мені зручно, і начальство задоволене, адже час, який я раніше витрачала щодня на дорогу на роботу і з роботи, тепер я витрачаю на саму роботу. В офісі я буваю 2-3 рази на місяць, коли заплановані презентації для клієнтів.
Робота з дому має свої мінуси і серед них моя сусідка. Наші діти ходять в один клас, а тому вона часто заходить до мене поговорити і поскаржитись на своє життя, при цьому, міняти нічого вона не хоче, їй просто подобається скаржитись.
Почувши дзвінок у двері я наперед здогадувалась, що це прийшла Аня. Я відкрила двері і запросила її на кухню попити чай.
– Уявляєш, вони знову дітей на все літо по таборах відправляють. На всі три місяці! Обох! Відпочивають вони так, бачте, – з обуренням скаржиться Аня, присівши у мене на кухні.
Вони – це старший брат Ані та його дружина, які ось уже три роки насолоджуються влітку відпочинком без дітей.
– А що не так? – запитала я.
– Одна путівка коштує близько 10 тисяч. А вони шість купують. Шість! Племінників ніби на заслання відправляють, а самі живуть у своє задоволення. Бідні хлопчики! – жахається турботлива тітонька Аня.
– Дійсно. Ось це нахабство – відпочивати від дітей ціле літо, бувши батьками. Ще й купу грошей за це віддавати. – не стримавшись, сказала я єхидно.
– Мама дачу купила в кредит, думала, що з внуками буде туди їздити. Моїй доньці там сумно самій, компанія братів не зашкодила б. Чому вони не можуть відвезти дітей на дачу? Мамі б грошей підкинули, хлопці б під наглядом були. Всім би добре було! – обурюється Аня.
На боязку торішню пропозицію відправити і її дочку в один табір з двоюрідними братами, Аня отримала відмову. Точніше, брат з дружиною погодилися, але попросили Аню самостійно оплатити путівку. Брат з дружиною обоє отримують дуже високі зарплати, в них у наявності 3 квартири, 2 машини та великі накопичення, але вони не хочуть утримувати Аню з дитиною тільки тому, що вона їх родичка. Сусідку це дуже злить.
– Це вони можуть по 100 тисяч за літо на вітер викидати, у мене – кожна копійка на рахунку, – пояснює Аня. – Віддали б одну путівку, одну з шести! Їм шкода. Відпочивають вони влітку. Від дітей відпочивають. Ніби в батьківстві можна взяти відпустку. Ми назавжди стаємо батьками. А ці … дочекатися не можуть, коли діти поїдуть.
Мама Ані цілком і повністю на стороні дочки. Навіщо Дарія Василівна дачу купувала і кредит за неї сплачує? Щоб по ділянці бігали радісні внуки, з ніг до голови замазані ягодами. А 10 тисяч в місяць, за кожного з внуків-хлопчиків, стало б дуже гарною підмогою. Це з Ані за внучку гріх гроші брати, вона одна, без чоловіка працює медсестрою в лікарні за маленьку зарплату. А у сім’ї сина гроші є і чималі.
– Племінники не завжди по таборах їздили. Одного року вони гостювали у мами. За дітьми не встежиш – старший в 7 років ногу зламав. Так дружина брата такий крик підняла, що це мама винна. Це була проста випадковість, нічого страшного.
Відтоді брат з дружиною вирішили, що в таборі їх синам безпечніше буде. Ніби вони там не можуть собі шиї переламати. Дарія Василівна теж дивується: навіщо так витрачатися? Ці гроші – 600 тисяч – могли б допомогти їй та дочці. А 3 зміни в дитячому таборі – марнотратство, інакше ніяк не назвати.
– Не люблять вони дітей. Сплавлять, а самі по відпустках їздять. Якщо мені коли-небудь випаде можливість де-небудь відпочити, я обов’язково з собою доньку візьму. А вони … Нічого, племінники виростуть, все їм пригадають, – мстиво посміхається Аня.