– Сховай гроші і більше не допомагай нам. Батьки і так все життя тебе використовували.

Люба була в сім’ї  найстаршою дитиною. Мама цілими днями працювала на роботі, тато пив, а тому наде довго не працював. Догляд за двома молодшими братами і вся домашня роботи з раннього дитинства поступово вся звалилась на бідну дівчину.

Після 9-го класу мати вмовляла Любу, щоб вона шукала роботу. Дівчина з дитинства мріяла стати лікарем, але  відсутність грошей і відповідальність за двох молодших братів змусили її відмовитися від інституту. Єдине, на чому вона все-таки змогла настояти, так це на  вступі до медичного коледжу. Люба поступила вчитися на медсестру.

Вчилася вона найкраше в групі,  але одягалася найбідніше з усіх в коледжі. Вона як і раніше робила уроки з братами, прала, прибирала, готувала їсти. Одного разу поцікавилася у матері, чи є гроші на нову куртку, стара вже всяв латках. Мама скривилася і навіть поспівчувала дочці, але грошей не дала. Вона сказала, що двох молодших синів треба годувати, взувати, одягати, адже молодші.

Одного холодного осіннього дня повертаючись Люба з навчання; на вулиці спочатку накрапав дощ, а потім пішов сніг. Дівчина дуже замерзла в своїй легкій куртці і стояла на зупинці в очікуванні автобуса, переминаючись з ноги на ногу. Раптом несподівано перед нею з’явилася циганка – вже немолода, з-під квітчастої хустки вибивалися сиве волосся.

– Позолоти ручку, мила, а я тобі щось важливе скажу.

Любі стало смішно. Золотити ручку було зовсім нічим: в кишені проїзний і ні копійки грошей.

– Так це, – сміючись, сказала, Люба, – нічим золотити-то, грошей зовсім немає.

– Ай, моя хороша, колечком можна або сережками, – наполягала циганка.

Люба показала руки: жодного кільця на пальцях, потім продемонструвала мочки вух, які навіть не були проткнуті.

– Немає в мене ні золота, ні грошей.

Циганка оцінююче подивилася на Любу, окинувши поглядом з голови до ніг: побачила стареньку вітровочку, потерті джинси, «убиті» кросівки. Потім співчутливо подивилася в очі дівчини і похитала головою:

– Віддаєш себе всю, скоро нічого від тебе не залишиться, – тихо сказала циганка і попросила показати долоню.

Люба перестала посміхатися і простягнула руку.

– Дивись, яка сильна рука-то у тебе; і працювати можеш і гроші заробляти, якщо життя своє не станеш роздаровувати, щасливою будеш.

– Що значить «роздаровувати»? Кому роздаровувати? – насторожилася Люба.

– Я і так тобі про важливе за безкоштовно сказала, далі сама думай, – відповіла циганка і зникла за рогом.

Удома вона побачила, що мати прийшла з покупками: одягом і взуттям для молодших братів, а потім лаяла Любу, що не зварила вечерю. Дочка спробувала заперечити і нагадати про нову куртку, але мама запропонувала йти працювати і заробляти самій. Вночі Люба плакала в подушку, розуміючи, що всі материнські турботи завжди пов’язані з молодшими братами.

Закінчивши коледж, Люба влаштувалася медсестрою в міську поліклініку. «Нарешті куплю собі речі», – мріяла дівчина. Але її першу зарплату мама відібрала майже силою, сказавши, що всі ці роки годувала доньку, тепер нехай Люба допомагає сім’ї. Старший син вже школу закінчує, йому в інститут треба вступати на платне відділення.

Люба любила маму, як би та до неї не ставилася, тому промовчала. Але наступну зарплату розділила навпіл, залишивши частину собі. Мама хоч і злилася і дорікала, все ж змирилася з  рішенням дочки.

Коли на своє 20-річчя Люба купила собі срібну каблучку, мама влаштувала скандал, назвавши дівчину марнотратною і невдячною. Підключився і батько, обматюкавши Любу за те, що не дала йому грошей на пляшку.

Люба вийшла у двір, сіла на лавку і розплакалася. Раптом навпроти її будинку, біля сусіднього магазину, вона побачила двох циганок, що пропонують перехожим погадати. Вона згадала, як зустріла літню циганку і її слова, які не зрозуміла тоді. Але зараз Люба відчула весь сенс сказаного циганкою. З дитинства вона була нянькою братам і помічницею матері. А сьогодні, в її день народження, не те що подарунка, а навіть ласкавого слова не почула. Лише молодший брат приніс їй гілочку хризантеми в подарунок, а старший навіть не привітав.

На другий день Люба по оголошенню знайшла кімнату в гуртожитку і внесла передоплату, зайнявши гроші у колеги по роботі. Зібравши свої речі, дочекалася з роботи маму і сказала, що йде. Мама розплакалася. Було незрозуміло, чи то їй шкода Любу, то чи шкода грошей, які дочка тепер не буде приносити.

Через рік Люба записалася на курси масажистів і успішно закінчивши, стала підробляти в масажному салоні. Руки у неї були сильні, масаж вона робила сумлінно, тому швидко з’явилися постійні клієнти. Один з них – тридцятирічний чоловік, який приходив розробляти ногу після важкої травми. Незабаром Люба поставила його на ноги.

Максим був вдячний молодій масажистці, до того ж дівчина йому відразу сподобалася. Вони почали зустрічатися, а потім вирішили одружитися. Коли Люба сказала батькам про весілля, то мама відразу повідомила, що подарувати нічого: всі гроші йдуть на іпотеку старшому синові.

Любі стало шкода постарілу матір і вона дістала гаманець і, відрахувавши три тисячі, хотіла віддати матері. Але молодший братик, який вже вчився в коледжі, сказав:

– Сховай гроші і більше не допомагай нам. Батьки і так все життя тебе використовували.

Люба здивовано дивилася на брата.

– І досить вже їх жаліти, вони цього не варті – додав він.

Мама спробувала заперечити синові, але він пішов до своєї кімнати і зачинив двері.

Сказавши батькам, коли і де буде реєстрація шлюбу, Люба пішла. Їй було все одно, зроблять батьки подарунок на весілля чи ні; вона точно знала, що зробить все можливе, щоб її діти були в рівних умовах і вже точно не стане купувати речі молодшим, обділяти старших.

Через вісім років у Люби і Максима було вже двоє дітей і власний масажний салон. На батьків вона не ображалася, і вони теж набагато краще почали ставитися до дочки. Чим менше Люба допомагала, тим більше вони поважали дочку.