Повернулась раніше з відпустки і побачила у своїй квартирі ТАКЕ…

Я на той момент жила одна, пройшло тільки пів року, відколи я переїхала у власну квартиру. Зі своєю сусідкою на сходовій клітці ми не те щоб дружили, но мило спілкувалися. Якщо випадково зустрічалися, могли поговорити кілька хвилин, але не більше.

Сусідка була моєю ровесницею, але жила удвох зі своєю мамою. Мама, звісно, у неї було дуже сувора. Пару раз я чула, як та кричала на свою дочку за якісь дрібниці.

Якось я зібралася у відпустку аж на цілий місяць. Раніше якщо їхала з дому на один, максимум два тижні. А тут задумалася. Так надовго квартиру без нагляду залишати страшно, знову ж квіти треба поливати. І вирішила я (на свою голову) попросити сусідку доглянути за квартирою, ввечері світло іноді включати, щоб у вікна було видно, що вдома хтось є, квіти поливати. Віддала їй комплект ключів і з легким серцем поїхала відпочивати.

До кінця відпустки мені залишалося 5 днів, коли подзвонили з роботи й терміново попросили повернутися, обіцяли компенсувати достроковий вихід. Я зі свого боку теж уже відпочила, не звикла так довго гуляти, тому погодилася.

Приїжджаю додому, заходжу у квартиру і бачу… Повний розгром, скрізь сміття, пляшки з-під шампанського валяються, сукні мої розкидані. І головне – нікого немає. Я не знаю, що й думати. На крадіжку начебто не схоже, якщо тільки злодії тут же не відсвяткували вдалу справу. Я бігом до сусідки. Та відкриває двері й вимовляє геніальну фразу:

– А чому ти так рано повернулася і не зателефонувала?

Можливо, дійсно краще було зателефонувати. Але взагалі-то я поверталася у свою квартиру. Навіщо мені попереджати про це сусідів. Я не просила сусідку жити й гуляти в моїй квартирі, лише тільки зрідка заходити.

Загалом з’ясувалося, що та за спиною своєї суворої матусі, водила до мене у квартиру мужиків і відривалася по повній. А на питання, чому мій одяг валяється на підлозі, відповіла: «Я просто приміряла, невже тобі шкода?» При цьому, винуватою себе вона не вважає, ще й образилася на мене. Каже, якби ти заздалегідь подзвонила, вона б прибрала у квартирі. А то, що можна було взагалі не гадити, їй якось в голову не прийшло.

Після цього випадку я нікому більше не віддаю ключі та не прошу доглядати за квартирою.