Побачивши мого чоловіка, колега захотіла стати моєю подругою

На цій роботі я працюю досить давно. В нашому відділі суцільний жіночий колектив. І ось, одна з нас, Марина, розлучилася зі своїм чоловіком.

І тут почалося найцікавіше: всі співчувають бідній жінці, все лають її чоловіка, а вона, з подвоєним старанням, стала стежити за собою. І незабаром, на зло колишньому чоловікові, перетворилася на справжню красуню.

Я теж, як могла, втішала Марину, але мала необережність запропонувати їй подивитися нову сукню, яку я придбала недавно, але вона не підійшла мені за розміром.

Колега не змусила себе довго чекати. Був вихідний день, у двері подзвонили й на порозі стояла вона – щаслива й усміхнена.

Увійшовши у квартиру, вона зняла пальто і постала переді мною і моїм чоловіком у всій красі. Я спокійно поставилася до її появи, а ось Микола мій був, як мені здалося, явно радий такій гості.

Він заметушився і люб’язно запропонував моїй колезі випити по чашці кави. Я помітила, що і Марина поглянула на мого благовірного з непідробним інтересом. Це стало першим дзвіночком до того, щоб якомога швидше випровадити гостю з дому. Але не тут-то було.

За столом у Колі й Марини знайшовся спільний інтерес – акваріум. Звичайно, моєму чоловікові  було що розповісти й показати Марині. Вона теж не залишилася, як мені здалося, в боргу: крутилась і постійно нахиляючись, навколо нашого акваріума – зуміла показати всю свою красу.

Я відчувала, як між ними починає зав’язуватися щось більше ніж просто звичайне знайомство.

Треба було терміново відтягнути Марину від акваріума і від мого чоловіка. Це я  й зробила в досить безцеремонній формі.

Я думаю, що моя колега все прекрасно зрозуміла. Швиденько приміряла сукню. Вона сиділа на ній як вилита, купила і швиденько розпрощалася з нами.

Може я дуже перебільшую, тільки Микола після відходу Марини не сказав про неї ні слова. Однак Марина на роботі стала ставитися до мене, як до подруги, хоча до цього наші відносини були менш теплими.

Що б це означало?