Після цього випадку я більше ніколи не мию посуд в гостях, навіть якщо мене попросять

Якось приїхала в гості до родичів, які мешкають в іншому місті. Ну і як заведено, вирушили по всій рідні, яка там мешкає. Зайшли до одних, других, третіх. Там все відбувалося без посиденьок та застіль.

В однієї родички провела більше часу. Спочатку вона поводилася не особливо гостинно, хоча так поводилися і всі інші. Але потім запропонувала випити чаю. Щоб «не образити», її погодилися. Посиділи на кухні, випили чай із печивом, поговорили про життя.

Родичці хтось зателефонував, і вона пішла розмовляти телефоном до іншої кімнати. А я вирішила тим часом помити посуд, щоб не сидіти даремно. Тим більше, лише три чашки. У мийці стояла піала з водою, а в ній плавали якісь рештки їжі. Я особливо не заморочуючись, вилила цю воду, відкрила воду і приступила до миття чашок. А далі сталося таке.

До кухні забігла родичка з витріщеними очима і кричить до мене:

— Ти, ти, що робиш? Швидко закрути кран! Ти ще й воду з піали вилила?

Я, не розуміючи, що відбувається, швидко закрила воду.

– Що таке? Що трапилося? Я просто вирішила помити посуд. – Відповіла їй я.

– А тебе хтось просив це робити? Ти в курсі скільки зараз коштує вода? А який натиск врубала! Ще й гарячу ввімкнула! Це ти в себе вдома можеш так воду вмикати, а в мене не потрібно! Ти не вдома… Тобі що вода в піалі заважала? Я посуду в ній мою. А вона її вилила! Навіщо ці гості?

І добре б кричала і все, так ні, вона ще помчала в іншу кімнату і принесла звідти квитанції про оплату.

І стала мені мало не в обличчя їх пхати і тикати пальцем, вказуючи, скільки їй доводиться платити за воду.

Я навіть не змогла їй нічого відповісти, слова не змогла підібрати. Поспішно зібралися і пішли, щоб її крики не слухати.