Ну й кому потрібна така економія!?
У мене є родичка одна, страшенно ощадлива. І начебто гроші в сім’ї є … Але у мене її дії викликають іноді збентеження, іноді сміх.
Припустимо, вона в таксі ніколи не залишає здачу, навіть якщо там залишок 2-3 гривні. Добиралися ми з нею так в центр міста.
Коли ми під’їхали, я простягнула гроші (домовилися, що я оплачую в одну сторону, вона в іншу), таксист навмисно тягнув зі здачею.
Він повинен був віддати 2 гривні і я б їх залишила. Так тітка Ада сиділа (чекала) і не виходила, та ще й під кінець сказала:
– Скільки ж ви дрібниці собі забираєте, а як людям віддати, так немає!
Або в магазині ретельно перевіряє чек, щоб все збіглося копійка в копійку. Дивиться на товар і вишукує брак. Якщо знайде – лається, як ніби спеціально пішла в пошуках людини, з якою можна посваритися.
Вона мене попросила допомогти вибрати дорослому сину в подарунок ноутбук. Я їй показую, які краще: де пам’яті більше, які фірми найпопулярніші. Так тітка Ада вибрала найдешевший, де відеокарта так собі і вирішила його неодмінно взяти.
Я її питаю: навіщо мене просила допомогти? А та старша за мене, дивиться так гордовито і каже:
– Подивилася, чи дійсно ти в техніці розбираєшся.
Потім її син пішов міняти цей ноутбук на інший (доплативши стільки ж, скільки коштував перший), так як він йому такий був зовсім не потрібний. А тітка Ада мені дзвонить і лається:
– Чого ж ти мені не підказала, що такий НЕ буде синові для роботи корисний?
У мене щелепа відвисла. Я старалася з усіх сил. Просто мене вона не слухала і робила свої висновки: дешевше-краще.
А недавно ми пішли в ресторан, її чоловік обмивав свою кандидатську, так там вона після закінчення свята зібрала всі залишки їжі і гостям роздавала. Начебто багато хто так робить. А ось ті залишки, які були вже в тарілках гостей, вона склала в великий контейнер – собакам.
Підійшов адміністратор або якийсь інший службовець ресторану і жартома сказав, що вона найекономніша з усіх відвідувачів за 20 років його роботи. Так моя родичка розбушувалася:
– Ціни у вас з націнкою, так я хоч собак нагодую! Не вам же залишати!
А чоловік її:
– Адочка, не ганьбися.
І ось вона з чоловіком таксі викликає і з нами поруч його чекає. В руках кульки з їжею. І вирішила вона мене на прощання повчити. Повчально так говорить:
– Копійка гривню береже, Галя. Якщо все роздавати направо і наліво, то залишишся голою і босою.
Але те, як вона береже копійки, викликає таке неприйняття, що хочеться бігти подалі, не озираючись.