Моїй мамі нещодавно виповнилося 63 роки, і вона збирається заміж. хочу наголосити, що це вже буде третій шлюб. Наступного року її наречений відзначатиме свій 70-річний ювілей. Їх обох не бентежить те, що вони одружуються у похилому віці. А що будуть говорити люди? 

Вони навіть не хочуть зробити скромне весілля, їм подавай розпис, банкет та гостей. Я навіть не знаю, як усе це пояснити своїм дітям. Могла б просто зустрічатися із цим дідусем, але ні, треба обов’язково розписатися.

Коли на світ з’явилася перша онука, мама весь свій вільний час провела з нею. Після цього дитина народилася у мого брата. Маму це зробило дуже щасливою, вона не знала до кого з нас бігти першим, оскільки їй хотілося встигнути приділити всім уваги.

Ми з братом вирішили купити мамі невеликий будинок за містом з усіма зручностями та своєю ділянкою, де можна спокійно жити цілий рік. Там, ми так думали, вона зможе бачитися зі своїми онуками в будь-який час і не потрібно їй їздити до нас.

Саме на цій дачі мати зустріла давнього знайомого. Він увесь час носив солом’яний капелюх і часто заглядав до неї через паркан. Мама постійно говорила, як він навчав її садівницькій справі, розповідав усі хитрощі посадки різних овочів. Брат розповів мені, що цей дід все літо зі своїми порадами навідувався до мами, а вона навіть онукові стільки уваги не приділяла, як йому.

Щоправда, дідусь на онуків свою увагу звертав. Завжди приносив гостинці із собою, пригощав фруктами та ягодами зі свого саду. І мама пригадала молодість, залишаючи мене вечорами готувати вечерю, а сама чепурилася і йшла гуляти зі своїм кавалером у солом’яному капелюсі.

Наприкінці літа вони разом робили заготівлі на зиму. Вже похолодало, але мама не збиралася повертатися до міста. Взимку вона приїжджала у гості до свого сусіда по дачі.

У цього діда досить складна доля, багато років тому загинула вся його сімʼя і його сестра покликала жити до себе, у самого дідуся нічого немає, а мамі його стало шкода. Все носила йому гарячий суп, готувала і говорила, що він харчується одними бутербродами, а так не можна.

Коли мама розповіла нам, що вийшла заміж, то ми всі отетеріли. Адже її наречений не має навіть свого будинку, хоча пенсію він отримує більшу. Та й у такому віці не годиться займатися такими дурницями. Після весілля вони вирішили поїхати у медовий місяць на море.

Мама залишила ключі та попросила доглянути за городом. А для мене це справа темна. Загалом, мама мене засмутила своєю поведінкою. А всі мої подруги кажуть, що своїх дітей вона виростила, тому вона може і для себе пожити і її наречений – прекрасний чоловік.

Звичайно, хай живе, я нічого проти цього не маю, онуків ми з братом їй ніколи не нав’язували, купили їй дачу. Мама мене не слухає, вже до РАЦСу заяву подала, займається плануванням весілля. А брат не хоче нічого казати, щоб її не образити.