Моя мама спокусила мого чоловіка. Не можу їй цього пробачити

Моїй мамі 36, а мені 20. Так, вона народила мене дуже рано, вийшла заміж в 18, з батьком розлучилася через 5 років спільного життя.

Потім знову вийшла заміж у 24, знову розлучилася. Ніхто їй не підходив, все було мало. Чоловіків вона завжди зустрічала багатьох, ставних, красенів. Коли ми йшли вулицею з мамою і її черговим компаньйоном, то здавалося, що старша сестра з хлопцем веде на прогулянку свою молодшу сестру.

Вона ходила в салони, купувала дорогий і стильний одяг, взуття. Ми кожні пів року літали за кордон. Вона володіє двома салонами краси (спасибі черговому багатому залицяльникові), і невеликою кав’ярнею (її вона подарувала мені на вісімнадцятиріччя).

У нас завжди були чудові стосунки. Ми, як кращі подружки, ходили в кіно, по магазинах, обговорювали хлопців. Ми були самими близькими людьми один для одного. Були …

У 18 років я познайомилася з Сергієм. Йому було 25. Мене трохи бентежила різниця у віці, але нам було настільки цікаво разом, що було не до віку. Кожен день після навчання він забирав мене і відвозив обідати в маленький італійський ресторанчик. Тоді він був уже заступником ген.директора в медіахолдингу. Дуже добре заробляв.

Я тоді вчилася на факультеті медіакомунікацій. Він возив мене до себе на роботу, показував, як влаштований медіасвіт, водив в студії звукозапису та інші робочі приміщення. Мені було дуже цікаво бути з ним. І йому. Ми багато сміялися, цілувалися.

Минуло пів року. Кращі пів року в моєму житті: квіти, прикраси, подарунки. А потім він запитав про мою родину. Мовляв, хоче познайомитися. Мені зовсім не хотілося цього робити. Як би я не любила маму, вона була стервом. Вона б розтоптала його, попри хороший заробіток і приємну зовнішність.

Я запропонувала не поспішати зі знайомством. А він наполягав. І заявив, що хоче, щоб я переїхала до нього. А тут без знайомства не обійтися. Я відтягувала цю розмову, так пройшло ще пів року. Ми відзначили першу річницю. І я здалася.

Попередила маму, що ввечері прийду з хлопцем. Вона, природно, побігла в салон краси, за новою сукнею. Складалося враження, що це вона готується познайомити хлопця, а не я. Вона була у своєму репертуарі. Замовила устриці, ікру, якісь морські гидоти, стейки, шампанське. Накрила стіл в кращому вигляді, тут їй спасибі.

Сергій приїхав красивий, як і завжди. Блакитна сорочка, світлі джинси, два величезних букета. Сіли. Почали базікати, їсти, пити шампанське. Все йшло гладко. Мама мовчала. Я була шокована. Щось з нею не так. Може, що трапилося. На маму це не схоже. Під кінець вечора вирішили з’їсти по шматочку торта. Сергій пішов на кухню різати десерт, а мама носила тарілки. Я відпочивала в кімнаті.

Минуло 10 хвилин. Довго, думаю, піду подивлюся. Заходжу. І чи то від шампанського, чи то від спеки, мені здалося, що рука мами лежить на плечі Сергія. Мене пересмикнуло. Я моргнула. Але виявилося, що мама стоїть у двох метрах він мого хлопця. Відкинувши погані думки, я запропонувала якнайшвидше з’їсти торт.

Минуло ще 2 місяці. Сергій зробив мені пропозицію, я остаточно до нього переїхала. Одружилися через місяць. Жили душа в душу. Подорожували, зробили ремонт. Насолоджувалися один одним. Мама весь цей час була в пошуках нового залицяльника, їй було не до нас. І ось після чергового провалу, вона залишилася одна. Але стежити за собою не перестала. Я вчилася, ходила на практику на радіо, підробляла в журналі редактором.

Одного дня я брала інтерв’ю в однієї людини. Це виявилася якраз поблизу з маминим будинком. Думаю, зайду, зроблю сюрприз, пообідаємо разом. Взяла її улюбленої їжі. Дзвоню в домофон. Ніхто не бере. Дивно, думаю. Знайшла запасний ключ. Відкриваю …

І бачу чоловічі черевики. Знайомі чоловічі черевики. Серце пішло в п’яти. Це були черевики Сергія. Я чітко бачила його взуття. Я налаштувала себе на максимально позитивні думки. Але те, що я побачила, я не забуду ніколи. Я прийшла в хороший час і не застала їх без одягу. Вони стояли біля плити. Мама в халаті, а мій чоловік в білизні.

Я  не почала кричати й кидати тарілки. Я просто сказала Сергію, що мої речі завтра будуть вивезені з його квартири. Він мене більше не побачить. Мамі я пояснила, що дочки у неї більше немає. Я пішла. Зібрала речі, поїхала до подруги.

Я багато плакала. Через місяць ми розлучились. У серці була  біль, яку не описати словами. Пів року я жила у подруги. Працювала, перейшла на заочне навчання. Накопичила грошей. Зняла квартиру. Закінчила університет. Влаштувалася працювати в медіахолдинг (не в той, де працював Сергій). А потім сталося дещо.

Мене викликали до ген.директора, мовляв, щось хоче дізнатися. Я зайшла в кабінет. У кріслі сидів Сергій … Він запропонував мені підвищення.

Мені хотілося розвернутися, відмовитися, але я зрозуміла одну важливу річ: мій добробут і щастя для мене важливіші всього на світі. Саме тому я погодилася.

Зараз моє життя складається більш ніж добре. Цієї людини в моєму житті більше немає. Є тільки начальник – Сергій Геннадійович. І жінка, з якою ми зідзвонюємося раз на пів року.