Дружина сина хоче завести дитину не маючи ні роботи, ні житла. Не знаю вже просто, як можна переконати цього не робити

Вони з моїм сином ще до весілля жили разом у орендованій квартирі. До того часу син жив у моїй хаті, а його дружина — винаймала квартиру зі своєю подругою. А вже коли вони почали говорити про заміжжя, то почали жити разом у орендованій квартирі.

Я не була проти такого рішення, якщо хочуть, то нехай живуть собі. Вони частенько просили у мене допомоги з грошима, я їм допомагала, адже розуміла, що вони ще молоді. Але ідея невістки про те, що потрібно зараз у такому становищі заводити дитину, мені здається помилковою. У них немає стабільного заробітку, свого житла теж немає, яка дитина.

І начебто мій син і працює, щось там заробляє, але зараз такий час, що сьогодні ти працюєш, а завтра тебе звільнять. Пригадується мені, коли він кілька років тому з однієї роботи на другу переходив, бо одвічні проблеми були.

Дружина сина теж працює, але вона заробляє якісь копійки. Квартиру вони теж кілька разів змінювали. Але тут така справа, їм як дорослим людям легко зібрати свої речі та переїхати на іншу квартиру, а якщо буде маленька дитина, тоді з переїздом у рази буде складніше.

Я вважаю, що могли б вони ще кілька років не заводити дітей, а пожити на втіху. Так ні, дружина сина не хоче народжувати в тридцять років, їй потрібно тільки зараз. Мене дивує мій син, точніше те, що він сам не думає про це, а за нього все вирішила його дружина і він їй тільки підтакує. Хоча в його роки настав час мати своє мислення…

Невістка каже, що жодних проблем у них не буде, з усім зможуть впоратися, а чого зараз немає, то ще придбають. Але ось у мого сина така робота нестабільна, що один день можуть бути гроші для життя, а наступного ні.

І ось виникає питання, на що вони забезпечуватимуть свою дитину? Якщо вони себе толком забезпечити не можуть. Адже для дитини потрібний стабільний заробіток. А я подумала, ну заведуть вони дитину, а якщо не зможуть потягнути, то повісять ці обов’язки на мене.

Але я теж уже в такому віці, що можу залишитися без роботи, плюс вік вже далеко не той. Ну а з іншого боку, я ж не зможу їм відмовити у допомозі, якщо вони реально її потребуватимуть. Мені навіть думати про це важко, а ось дружина сина зовсім не переживає ні про що. Каже, що вони з усім упораються.

“Якось виживемо!”- каже невістка мені, а я ось думаю, а навіщо так жити, якщо можна зараз накопичити, мати стабільний заробіток, і вже через пару років заводити дитину.