Чоловік звільнився з хорошої роботи, бо йому далеко треба було їздити. Знайшов поруч із будинком за три копійки

У нас тепер здобувач у сім’ї я, що мене зовсім не гріє, бо не для цього я виходила заміж. Чоловік, звісно, ​​теж працює, але не перетруджується.

Близько восьми місяців тому він звільнився з хорошої роботи, заявивши, що задовбався він дві години на день витрачати на дорогу. І влаштувався працювати поруч із домом. Він тепер туди ходить пішки. Але на цьому плюси його роботи як мінімум для мене закінчуються.

Отримує він мало, набагато менше, ніж на попередньому місці, і менше, ніж я. Але зате може поспати перед роботою довше, а потім раніше прийти додому, закинутися на диван і нічого не робити.

При цьому дитина, готування, прибирання та похід у магазин як були на мені, так і залишилися. Зате чоловік задоволений, він тепер не витрачає зайві дві години на дорогу, тепер їх пролежує на дивані.

Я приходжу з роботи –  і хоч вовком вий. До магазину чоловік не сходив, бо не знав, що купити, вечерю він не приготував, бо нема з чого.

Уроки з дитиною – це окрема пісня. Чоловік кілька разів спробував робити з сином уроки, але зрештою сам репетував і сина до істерики довів.

Після цього мені було сказано, що він не має терпіння, щоб займатися уроками з нашою дитиною. Тому як цим займалася я, так і займаюся.

Від того, що чоловік приходить додому раніше, у мене тільки бардака в квартирі побільшало, і тепер мене з роботи зустрічає ще й чоловік зі своїм незмінним “о, а що у нас на вечерю смачненького”.

Мені така його поведінка зовсім не подобається, про що я йому вже говорила. Прийшов ти раніше – ну приготуй вечерю. Я ж не прошу перше, друге, третє і свіжу випічку, але курку з картоплею затушкувати у мультиварці можна.

– У мене не виходить так смачно, як у тебе, давай краще ти.

Не виходить – вчися. Все просто, як на мене. Та врешті-решт можна відварити макарони, закинути ті ж стегенця в духовку – от і вечеря. Ні, він лежатиме на дивані і чекатиме, поки я прийду додому і кинуся готувати. Хоча він уже годину як удома, адже від роботи йому йти хвилин п’ятнадцять.

У плані грошей мене ці зміни також не влаштовують. Чоловік отримує три копійки, які погоди взагалі не роблять. Я заробляю значно більше.

З моєї зарплати платимо за квартиру, за машину, купуємо продукти та все, що необхідно. Таке відчуття, що зарплата чоловіка – це його кишенькові гроші.

За підсумком виходить, що по дому мені чоловік не допомагає, з дитиною не допомагає, додатково робить бардак, тому що довше вдома, а ще й заробляє дуже мізерно.

Цікаво, що мені в цій ситуації не подобається? Може те, що чоловік більше схожий на домашню тварину, а не на чоловіка?

А свекруха мені ще й каже, що я мушу радіти, що чоловік тепер більше часу вдома проводить, із сім’єю. Ну, якщо диван є частиною сім’ї чоловіка, то ствердження свекрухи вірне.

У нас з чоловіком останні півроку скандал на скандалі, тому що я втомилася все тягнути на собі, я не кінь, зрештою. А чоловік нещодавно заявив, що я стала занадто істеричною, йому це не подобається. А як це мені не подобається! Але спокій взяти нема де.

Сказала чоловікові, щоб змінював роботу, а то ми розлучимося. Чоловік образився і пішов жити до мами, благо вона теж тут недалеко живе.

Ось уже тиждень чоловіка вдома немає, а моє життя гіршим не стало. Цікавий феномен, треба з нього подумати. І мені здається, я навіть знаю, до якого рішення прийду.